Дитячі книжки, які навчать турботі й відповідальності до тварин
«Місія "Порятунок": ведмеді», Завалій Євгенія.
В Україні давно розвивається практика відлову ведмедів для цирків, де з ними нерідко жорстоко поводяться, б’ють, погано годують і випускають на гарячі платформи, змушуючи тварин «танцювати» для людської потіхи. Але віднедавна питанням визволення ведмедів активно займаються зоозахисники, віддаючи тварин до реабілітаційних центрів, де їх намагаються підготувати до життя у дикій природі (на жаль, далеко не всім ведмедям вдається до неї повернутися).
Подібною є й сюжетна історія книжки, що обертається навколо молодої ведмедиці Христі. Потрапивши до одного з таких центрів, вона дізнається, як у неволі опинилися й інші ведмеді. Кожна історія правдива й була взята з ведмежого притулку «Домажир». Книжка навчає дітей гуманному ставленню до тварин, показуючи реальну ситуацію у власній країні, та наголошує, що людина має зробити все, аби не тільки ведмеді, а й кожний вид жив у тому природному середовищі, до якого належить.
«Опікуни для жирафа»: Лущевська Оксана - книжка про еко-відповідальність
та інклюзію
Історія про те, як допомогти звірятам у зоопарку, як тварини потрапляють у вольєри та чому зоозахисники виступають проти їх перебування у цирку, виходить у «Видавництві Старого Лева». Нова книжка Оксани Лущевської – «Опікуни для жирафа» – поєднує тему еко-відповідальності та інклюзивності, розповідає історію підтримки у сім’ї та піклування про оточуючих. Ілюстрації, що чудово доповнюють розповідь, створила Євгенія Гайдамака.
За сюжетом, шестирічна Оля дуже не любить носити оклюдери для очей. Що
вона точно полюбляє, то це піклуватися про тваринок. Тож мама шиє Олі кольорові оклюдери у вигляді звірят, а братик Даня надягає їх за компанію, щоб підтримати сестру. Разом із татом вони вирушають у зоопарк, аби заопікуватися кимось із тамтешніх мешканців. Тож книжка Оксани Лущевської – не лише про любов до тварин. «Опікуни для жирафа» – про вміння прислухатися одне до одного, будувати гармонійні стосунки в сім’ї та з навколишнім середовищем.
Важливим моментом у книжці «Опікуни для жирафа» є історія головної героїні Олі, що носить тканинну заплатку на окулярах – оклюдер. Розповідь про Олю пояснить маленьким читачам, що таке оклюдери та навчить їх добре реагувати на діток із закритим скельцем окулярів. «Остаточно текст склався, коли я зустріла дівчинку, яка носить оклюдери, щоб вилікувати «ліниве» око, – каже Оксана Лущевська. – Якщо цього не робити, то є загроза, що в дитини буде косити око. Коли я зустріла дівчинку Марусю – щасливезну усміхнену дитину! – яка носить різноманітні оклюдери, то
зрозуміла, що вона і є моїм основним ключиком до тексту, який довго не писався... Дуже шкода, що дітки, які носять оклюдери, майже не присутні у дитячій літературі, адже це допомогло б з розумінням цієї проблеми у реальному житті та сприйнятті однолітками. Цю ж думку я почула й від мами Марусі. Дякую ілюстраторці Жені Гайдамаці, що зуміла погратися цими серйозними темами і зробити її багатогранною та насиченою кольорами життя».
Якщо, беручи під опіку тварин у зоопарку, ви не завжди маєте з ними прямого контакту, вони можуть вас і не знати й не мають до вас ніякої прихильності — головне, аби ви знали, що вони нагодовані та живуть у хороших умовах, — то для безпритульних собак, яких ви просто підгодовуєте або збудували прихисток на зиму, ви вже найдорожча істота.
Тому у книзі Грасі Олійко для собачок Жуки та її брата Сиріуса зникнення тітоньки Гані, що приносила їм сосиски, було важким ударом. Лишившись добродійки та місця, де вони жили, цуценята змушені поневірятися світом, мріючи про сім’ю та теплу домівку. Завдяки тому, що історія оповідається Жукою, діти побачать життя безпритульників їхніми очима, зрозуміють страждання, які їм доводиться переживати, та дізнаються, що для щастя вуличних собак потрібно зовсім небагато. І чи є насправді різниця між породистими собаками та безпритульними, хіба що останні любитимуть тебе навіть більше?
.jpg)
Коментарі
Дописати коментар