ДРУЖОК БЛИЗЬКО РОКУ ЖИВ БЕЗ ГОСПОДАРІВ У БЕЗЛЮДНОМУ СЕЛІ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

Близько року в безлюдному селі Мурав'ї, що на Чернігівщині, на самому кордоні з росією самотужки виживав собака на прізвисько Дружок. Його 82-річна власниця Антоніна Гуд була змушена залишити тварину навесні 2023 року, коли пішки разом з останніми жителями евакуювалася через зруйнований міст. Навесні 2024-го собаку забрав син пенсіонерки, який приїхав перевірити покинуте господарство. Зараз пані Антоніна разом із собакою живуть у Новгороді-Сіверському.

    Власниця собаки Антоніна розповідає, що під час евакуації не знала, де знайде притулок, тому довелося залишити тварину.

    «Я зібралася і пішла. Сумку взяла на плечі та пішла на Грем’яч уже. Іду на Грем’яч, а його відв’язала, заплакала. Кажу: «Ну що, лишайся один». Куди ж мені його подіти?» 

    Жінку прихистив у своєму домі знайомий із Новгорода-Сіверського –дев’яностодворічний Валентин Латаков. А Дружок до 2024 року жив сам, без господарів, у безлюдному селі.  

    «Там на садибі залишилися картопля некопана й буряки, і все, що було. Він, бідний, вирвав і їв картоплю, буряк – так харчувався». 

    Дружок досі їсть сирі овочі. Найбільше полюбляє огірки та картоплю, розповідає хазяйка. Така всеїдність у Дружка – від попереднього господаря. Щеням його привезли з росії – із сусіднього Почепа. Перший господар у Мурав’ях собаку не жалів, каже Антоніна Гуд. У того господаря пенсіонерка і забрала Дружка. Він був уже дорослим собакою.

    «Він і раніше таке у діда того їв, бо він так його годував. Він жінку не хотів годувати, а собаку тим паче – картоплі якої зварить, товче – не товче, води линув – так він і харчувався». 

    За словами жінки, одного разу її син поїхав подивитись на покинуте господарство і біля їхнього дому його зустрів Дружок. Навесні 2024-го її син наважився приїхати до Мурав’їв ще раз, розповідає пані Антоніна. Його знову зустрів Дружок. 

    «Він же радий, біля мотоцикла ляже і лежить, щоб його ж забрали… А тоді каже: «Дружок, я поїхав, залишишся один». А в нього, каже, як пішли сльози: «Так я сам їхав до Грем’яча і плакав через нього». 

    Тоді чоловік повернувся і забрав Дружка з собою. Скільки років собаці, Антоніна Гуд не знає. Каже, понад десять.

    «Тоді вже як привезли, скільки у нього радості було, і кинеться до сина, дякує, то до мене кинеться, наче каже: «Де ти поділася, навіщо мене кинула?» Він, бідний, там зимував один». 

    Тепер будинку в Мурав’ях, де жила Антоніна Гуд, немає. Його спалила російська армія. Дружок нині сторожить двір у Новгороді-Сіверському. Але, коли у дворі чужі люди, його доводиться пристібати.

    У січні 2026 року біля будинку пенсіонерів у Новгороді-Сіверському вибухнув російський «шахед». Відтоді ці люди живуть з OSB-плитами замість вікон. 

https://www.youtube.com/watch?v=mYIEIdY7X0k