Екологічні цікавинки: куди зникають птахи?

Нічим не примітним травневим ранком 1822 року барон Християн Людвіг 

фон Ботмер, полюючи в угіддях свого замку поблизу містечка Клюц (Німеччина), підстрелив незвичайного лелеку. З його шиї стирчала стріла майже метрової довжини. Барон доставив свій трофей місцевому професору, який визначив, що стріла була виготовлена з екзотичного дерева, яке росте лише в Африці. Птах не лише пережив поранення, але й здійснив тривалий переліт до Європи, де і загинув від руки барона. Невдалий для лелеки політ став великим здобутком для науки.

Доти залишалось загадкою, куди діваються з настанням осені багато видів птахів. Ще Аристотель дотепно припустив, що вони нікуди не діваються, а просто міняють літнє вбрання на зимове, як це буває, наприклад, з білими куріпками. Тобто, змінивши пір'я, вони стають як би іншим видом птахів. Недарма деякі пернаті ніколи не зустрічаються в Греції одночасно, в один сезон! Другий варіант, за Аристотелем, полягав у тому, що на зиму птахи ховаються в норах і впадають в зимову сплячку як ведмеді чи бабаки. Щоправда, давньогрецький філософ висунув ще одну, абсолютно фантастичну гіпотезу: можливо, деякі птахи на зиму відлітають далеко на південь, а влітку повертаються. До таких він відносив журавлів і горлиць.

В епоху Просвітництва, та й набагато пізніше, популярна була гіпотеза, за якою ластівки зимують на дні річок і озер. Виникла вона з подачі шведського єпископа Олауса Магнуса (1490-1557), який писав, що перед настанням зими ластівки збиваються в купи біля берега в очереті, а потім йдуть під воду на всю зиму. Цієї думки дотримувався і французький натураліст Жорж Кюв'є (1769-1832), її повторював і знаменитий систематик живої природи зі Швеції Карл Лінней (1707-1778). Інший великий французький натураліст, Жорж-Луї Бюффон (1707-1788), поміщаючи ластівок на лід, старався домогтись, щоб вони впали в сплячку, але пташки, звісно, просто вмирали. Один з німецьких університетів багато років пропонував винагородити того, хто знайде ластівок в стані заціпенілої сплячки і оживить їх, сріблом вагою зі знайдених птахів. Але претенденти не з'явились.

Були й зовсім дивні ідеї. Так, англійський просвітитель Чарльз Мортон (1627-698) писав: «Про деякі види пернатих ми не знаємо, ні звідки вони з'являються, ні куди зникають, немов дивовижним чином звалюються навесні на нас з неба». Розвиваючи цю ідею, він дійшов висновку, що деякі види птахів зимують на Місяці. За його розрахунками, шлях ластівок на Місяць займає два місяці, і стільки ж йде на зворотний переліт, так що птахи проводять на Землі і на Місяці по чотири місяці. Мортон сам не раз бачив, як восени ластівки збиваються у велику зграю і вона летить, все віддаляючись, поки не зникне. Ймовірно, летять на Місяць, куди ж іще?

Незвичайний мисливський трофей барона фон Ботмера вніс сум'яття в усталені погляди. Тим більше що незабаром стали відомі й інші такі випадки. Виникла ідея масштабного кільцювання птахів, які невідомо звідки з'являються навесні і пропадають восени: надіти на лапку кільце з номером і адресою, куди його надіслати в разі виявлення окільцьованого птаха. І тоді досить швидко, за кілька десятиліть, сезонні маршрути багатьох видів птахів вдалось розшифрувати.

Джерело