НІЖИНСЬКІ САДОВОДИ ЗБЕРІГАЮТЬ СТАРІ СОРТИ ТА БУДУЮТЬ БОТАНІЧНУ ОРАНЖЕРЕЮ ДЛЯ ЕКЗОТІВ

Ніжинські садоводи Василь Река та Віталій Кисіль взяли на себе почесну місію збереження стародавніх сортів фруктових дерев. Матеріали для розмноження везуть звідусіль, але переважно відшукують його на сільських подвір’ях, де є старі дерева.

    Тут тобі і «дореволюційні» яблука «Симиренка», червонобока «Циганка», груша «Лимонка», а є ще унікальний сорт яблук із села Сальне, що на Ніжинщині – «Катеринка», його вивів батько Василя Реки.

    Цьогоріч, незважаючи на несприятливу для фруктових дерев погоду, 40-річне дерево дало пів тонни яблук, які лежатимуть і тішитимуть господаря солодко-соковитим смаком до пізньої зими. Захоплення садівництвом у ніжинських фанатів давно переросло у професійну справу – нині в них можна купити сотні висаджених власноруч видів дерев. А паралельно з цим чоловіки будують ботанічну оранжерею для екзотичних рослин.

    Чого в саду цих садівників тільки немає! Ось, до прикладу, софора – найпізніший в Україні медонос. Листя її схоже на акацію, цвіте пізно в серпні. Софора цікава не тільки для пасічників, а ще й як декоративне дерево. Є також аронія чорноплідна (або чорна горобина) української селекції з Бахмута доктора біологічних наук Володимира Меженського. Цікава рослина – каштан їстівний гронової форми, селекції Олександра Гелеватого.

    Основний розплідник Віталія та Василя розташований неподалік Ніжина. Це – свого роду експериментальний полігон з сотнями видів рослин. Тут тобі і інжир, який зимує на вулиці, хоча й не плодоносить, і найстаріший реліктовий вид часів Крейдяного періоду, який бачив динозаврів, – гінкго білоба. Плоди останнього мають потужні антиоксидантні властивості, допомагають при когнітивних порушеннях, деменції та стресі. Є також бузина сорту «Сампо» – китиці цієї рослини сягають ваги до одного кілограма. Її також використовують як лікарську. Між бузиною та актинідією розташувався цікавий і, як виявилось, давно забутий українцями вид плодового дерева – «мушмули». Виявляється, що у 18-му столітті ця культура була значно поширена майже по всій території теперішньої України. Найбільше у південних областях та Криму. Зустрічалася і в більш північних регіонах – Київщина, Чернігівщина. Вирощували мушмулу переважно у панських садибах, була знана як «Чишкун», а у простонародді мушмулу називали «гниленьке яблучко». За радянських часів усі напрацювання з вирощування та гібридизації цієї культури були втрачені, через помилкову думку про неперспективність.

    Попри те, що садівництво стоїть на комерційній основі, Віталія Кисіля та Василя Реку важко назвати комерсантами. Більшість заробленого вони вкладають в улюблену справу. Мріють побудувати оранжерею для своїх екзотів. Попередня згоріла, хоча більшість рослин їм вдалося врятувати. Кажуть, якби в них була оранжерея, то Південь вже б переїхав до Ніжина! Ось так. 

            Читайте також:

          «АБРИКОСОВИЙ САД» В ЦЕНТРІ СНОВСЬКА

https://larisasever1967.blogspot.com/2023/09/blog-post_18.html