КІТ САМОТУЖКИ ЕВАКУЮВАВСЯ З ДОНЕЧЧИНИ НА ЧЕРКАЩИНУ

Із зон, охоплених війною, тікають не тільки люди, а й тварини, які шукають безпеки та спокою. Цю історію важко читати без сліз. Вона – про інстинкт життя, про надію навіть у найтемніші часи, і про те, що душа тварини здатна відчувати небезпеку не гірше за людину.

    Одним із тих, хто фактично самотужки евакуювався з Донецької області, став сірий кіт, історію якого розповіла волонтерка Олеся Римар з Благодійного фонду допомоги тваринам.

    «Волонтер з м. Черкаси завантажував речі військових, які зникли безвісти та інше майно хлопців, яке потрібно було привезти з Донецького напрямку в Черкаси. Повернувся він додому під ранок, відпочив і поїхав вивантажувати речі. Яким було здивування, коли, звільнивши машину, побачили... це миле створіння», – розповіла засновниця Фонду допомоги тваринам Олеся Римар.

    «Цей красень із сумними очима навіть попри стрес намагається посміхатися!» – продовжила оповідь волонтерка.

    «Адже це настільки розумничок і настільки хоче жити! Не під постійними обстрілами. Такого в нас ще не було!» – пише вона.

Вона закликала небайдужих людей взяти тварину до себе в дім.

    «Відгукніться, мої нові люблячі котобатьки! Я дуже розумний і ввічливий кіт! Я дуже хочу жити, просто жити. Тому що там, звідки я приїхав, – пекло!» –звернулася Римар від імені кота. 

Як видно на опублікованих кадрах, кіт дуже ласкавий і не боїться людей.

Судячи з усього, у нього можуть бути проблеми з правим оком. 

Пізно ввечері, коли волонтер із Черкас завантажував у Донецькій області речі наших військових, які зникли безвісти, він навіть не здогадувався, що повертатиметься додому не сам. Уночі, поки тривала евакуація, в автобус непомітно забрався кіт – виснажений, наляканий, але надзвичайно рішучий. Він просто… хотів жити.

    Коли волонтер повернувся до Черкас і наступного дня розвантажував авто, то побачив серед речей маленьке, перелякане створіння. Кіт сидів тихенько, наче боявся поворухнутись, і дивився просто в очі – з надією і болем, який не потребує слів.

Тварині, за словами, три-чотири роки. Попри стрес і втому, кіт виявився напрочуд лагідним. І хоча доля його зранена, у цих сумних очах – неймовірна мудрість і вдячність за другий шанс. Це, мабуть, перший кіт, який «самоевакуювався» з зони бойових дій, його ніхто не привозив. А вже коли розвантажили автомобіль, який їздив до хлопців, виявили оцього пасажира без квитка, сидів собі тихенько. Він дуже лагідний, спокійний такий, мудрий-мудрий. Взагалі в дорозі не мурчав, в туалет терпів. Стільки всього пройшов під обстрілами, а такий муркотун. Тепер цей красень у безпеці. Ним опікується Благодійний фонд допомоги тваринам Олесі Римар, який шукає для нього нову домівку та люблячих господарів. Цей кіт пережив війну, обстріли, втечу. Але в ньому – життя. Він не втратив довіри до людей і все ще сподівається на тепло людських рук. Якщо ви відчуваєте, що саме вам судилося стати для нього сім’єю – звертайтеся до БФ Олесі Римар.

Бо іноді, щоб врятувати життя, треба лише простягнути долоню.