ЯК БРИТАНІЯ «ЗАСТРЯГЛА» З БУДІВНИЦТВОМ АЕС ТА ЧОМУ УКРАЇНІ ВАРТО ПРИДИВИТИСЯ ДО ЦЬОГО ДОСВІДУ

Велика Британія розпочала найбільший в історії країни атомний проєкт – будівництво атомної електростанції Гінклі-Поїнт С. Її планували запустити 2025 року, але перший реактор запрацює не раніше 2029-го. Кошторис зріс удвічі, а майбутнє станції все ще під знаком питання. Ця історія – не лише про британські амбіції, а й про урок для України, яка робить ставку на ядерну енергетику в умовах війни.

    Гінклі-Поїнт С – це атомна електростанція нового покоління, яку будують у графстві Сомерсет на південному заході Англії, поруч із майданчиком старих станцій Гінклі-Поїнт A та Гінклі-Поїнт B. Ідея звести тут нові енергоблоки виникла на тлі повернення Британії до ядерної енергетики після тривалої перерви. На майданчику зводяться два реактори EPR (European Pressurised Reactor) потужністю по 1630 мегават кожен.

    Станом на середину 2025 року будівництво Гінклі-Поїнт С триває уже понад 8 років. Готовність першого енергоблоку перевищила 70%: повністю зведено будівлю реактора і допоміжні споруди, встановлено реакторний котел та інші ключові компоненти. На другому блоці продовжується збирання герметичної  оболонки. Втім, попереду ще багато роботи. 

    Комерційна експлуатація першого енергоблоку очікується до середини 2029 року, якщо не станеться непередбачуваних затримок. Другий блок, за прогнозом, запрацює через 12-18 місяців після першого, тобто до кінця 2030 або в 2031 році. Таким чином, Гінклі-Поїнт С запізниться приблизно на 6 років відносно початкового плану, згідно з яким запуск мав відбутись у 2025 році.

    Фінальний кошторис проєкту оцінюють у 45 мільярдів фунтів стерлінгів. Ця сума включає чисті витрати на будівництво, але не враховує процентів за позиками під час будівництва. Проте перевитрати ляжуть на плечі французької EDF та китайської CGN, а не британських споживачів чи держави, адже контракт фіксує тариф, але не гарантує компенсації будівельного бюджету. EDF вже визнала майбутні втрати прибутків через зростання витрат, а уряд неодноразово наголошував, що не даватиме додаткових дотацій понад узгоджені механізми. В результаті проєкт є фінансово обтяжливим для EDF – компанія на 85% належить державі Франція.

    Навіть відомий еколог Джордж Монбіо, прихильник атомної енергетики, назвав проєкт «абсурдним білим слоном, спеціально створеним, щоб відбити у людей віру в ядерну енергію».

    Гінклі-Поїнт розташована на узбережжі Северна – акваторії з багатою екосистемою риб, молюсків та інших морських істот. Для охолодження двох потужних реакторів станція забиратиме колосальні об’єми води (понад 120 кубометрів за секунду) прямо з затоки і повертатиме підігріту воду назад. Це становить загрозу для морської фауни: риба та інші організми можуть засмоктуватися у водозабір. 

    Спершу, щоб мінімізувати шкоду, проєкт передбачав встановлення спеціальної акустичної системи відлякування риби. Під водою мали розмістити орієнтовно 300 гучномовців, які генерували б шум високої частоти, відлякуючи риб від труб. Однак у 2019 році EDF раптом звернулася до регулятора із проханням прибрати цю систему з проєкту. Компанія заявила, що обслуговувати підводні динаміки на такій глибині небезпечно для водолазів, а ефективність такої системи під питанням. Регулятор погодився, і «рибний відлякувач» скасували, залишивши лише сітки-фільтри і систему повільного забору води. Це, однак, означає, що значна кількість морських організмів потраплятиме в реакторні контури. За оцінками самої EDF, без відлякувача щороку в системі охолодження будуть гинути від 18 до 46 тон риби.

    Компанія запропонувала компенсаційний екопроєкт: створити поблизу штучні болота площею 340 гектарів, що слугуватимуть новим середовищем для нересту риби. Проте місцеві фермери і екологи виступили проти цієї ідеї, оскільки перетворення земель на болотисті угіддя може вплинути на господарство і не факт, що повністю відновить втрати фауни.

    Станом на 2025 рік, дискусія зайшла у глухий кут: EDF відклала реалізацію плану з болотами, а остаточного дозволу на експлуатацію систем охолодження без системи відлякування риби не отримала. EDF публічно попередила, що якщо рішення не знайдуть найближчим часом, це може додатково відкласти запуск станції. Водночас уряд оголосив плани спростити екологічні погодження для інфраструктурних об’єктів, аби «протестувальники не заважали стратегічним проєктам».

    Ситуація з Гінклі-Поїнт С стала прикладом дуалізму, коли під прикриттям розвитку «чистої енергії» ігнорують збереження довкілля.

    Досвід Гінклі-Поїнт С показує, що навіть у стабільних країнах нові атомні проєкти супроводжуються затримками та перевитратами. В Україні ж подібні ризики можуть бути ще гострішими через обмежені фінансові ресурси, особливо в умовах війни.

    Уряд водночас визнає важливість децентралізації та розвитку відновлюваної енергетики, проте робить сильну ставку на атомні проєкти, що створює певний дуалізм у політиці. З одного боку, декларується курс на швидке зростання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), а з – іншого величезні ресурси планують спрямувати у довготривалі й дорогі атомні проєкти.

    Саме тому Україні варто критично оцінити британський досвід й зважити, чи справді нові атомні блоки відповідають нагальним потребам.

Адже відновлювані джерела енергії здатні забезпечити незалежність і гнучкість енергосистеми швидше та дешевше, тоді як атомні мегапроєкти залишаються вкрай ризикованими і малопередбачуваними.