ТВАРИННИЙ СВІТ. ХТО ТАКА ШИНШИЛА?

грудня 09, 2025

ТВАРИННИЙ СВІТ. ХТО ТАКА ШИНШИЛА?

Шиншила схожа на мікс білочки, кролика та хом’ячка, але насправді шин шили – це окрема історія. Історія, сповнена сюрпризів. Ці крихітні пухнастики не лише милі, але й справжні дивакуваті генії природи. Вони надзвичайно охайні, соціальні, обдаровані стрибунці з дивовижним інтелектом – і це ще не все.

У дикій природі шиншили мешкають високо у горах Анд – на висоті до 5 тис. метрів над рівнем моря. Їхній ареал охоплює Аргентину, Чилі, Перу та Болівію.

Там, у суворих умовах з мінімальною вологістю, холодом і хижими птахами, шиншили навчилися виживати завдяки своїм унікальним фізіологічним особливостям.

Шиншили мають найгустіше хутро серед усіх наземних тварин: на одному квадратному міліметрі може рости до 25 000 волосків, а на квадратному сантиметрі – до 100 000. Для порівняння: у людини зростає лише 1 волосок на одному фолікулі. Така щільність робить хутро шиншили неймовірно м’яким та водночас абсолютно непридатним для паразитів – блохи та кліщі не можуть вижити у такому густому хутрі.

Через таку щільність хутра шиншили ніколи не купаються у воді. Це навіть небезпечно: їхнє хутро майже не висихає. Натомість ці тваринки приймають так звані пилові ванни у вулканічному піску. Пісок поглинає вологу, жир і частинки бруду й залишає хутро чистим та доглянутим. До речі, така процедура – ще й улюблений ритуал шиншили. Вона робить це із задоволенням і крутиться у піску, як у маленькому спа.

Шиншили можуть спати у надзвичайно дивних позах: на боці, стоячи вертикально, а іноді навіть головою вниз. Усе це – результат адаптації до життя у гірських ущелинах, де замість зручного ліжечка – вузькі кам’яні щілини. Головне – безпека та компактність, а не комфорт.

У шиншил задні лапки вдвічі довші за передні, а кожна має по 4 пальці. Завдяки цьому вони можуть робити стрибки до 2 метрів у висоту – просто неймовірно для такої крихітки!

Інтелект шиншили можна порівняти з інтелектом домашнього кота. Вони запам’ятовують розпорядок дня, реагують на своє ім’я, впізнають господаря та навіть можуть навчитися простих трюків. Якщо приділяти їм увагу та будувати контакт – вони стають ласкавими та кмітливими улюбленцями.

Шиншили – дуже «балакучі» створіння. Вони можуть видавати до десятка різних звуків: від тихого бурмотіння, схожого на цвірінькання, до гучних писків і навіть щось на кшталт «вереску», коли злякані чи збуджені. Деякі звуки нагадують гавкіт або навіть іржання коня.

У деяких шиншил на вухах з’являються маленькі темні плямки – ніби веснянки. Це не хвороба, а природна особливість пігментації, яка виникає під впливом світла чи змін температури.