Мальовничі куточки Чернігівщини: Пушкарі

  Село Пушкарі розташоване в Новгород-Сіверському районі, на високих

берегах Десни, і саме заради цієї ріки туристам варто їхати сюди. Тут неповторні краєвиди в усі пори року, але особливо унікальні вони навесні, коли в Десну надходить тала вода з Росії і Десна розливається до горизонту. Із пушкарівських пагорбів можна спостерігати справжнє море, із якого де-не-де стирчать острівці дерев, лісосмуги, чагарники і очерети. Розлив Десни в Пушкарях - це щось особливе. А якщо пощастить - із пагорбів можна спостерігати за масовим льотом диких гусей. Одне погано - добиратись сюди далеко, й найзручніше

власним транспортом. Але розлив майже гарантований, як ніде на Десні.

Пушкарі були засновані у 1672 році. Назву пов'язують із Петром І, який поставив на місці села земляну фортецю, в якій наставив гармат, які обслуговувала бригада гармашів (пушкарів). Воякам було дозволено після служби залишатися у селі, і вони користалися цим дозволом, вибираючи найгарніших сільських дівчат за наречених. Крім того, царська влада

наділяла солдатів-пушкарів, які йшли у відставку, землею. З часом більшість пушкарівських селян увійшли до козацького стану, відповідно вони ніколи не знали кріпацтва, але мусили відбувати військову повинність.

Селяни займалися землеробством і традиційними для українського села ремеслами. Крім того, у селі була велика пристань, до якої часто надходив зрубаний на Брянщині ліс. Часто його купували місцеві купці, які потім відправляли його вниз по Десні на перепродаж. 

Біля Пушкарів є гідрологічна пам'ятка природи "Ковпинські джерела" та гідрологічна пам'ятка "Урочище Погон", а ще навколо села розкидані два десятки археологічних пам'яток, зокрема 16 стоянок первісної людини.

Від Новгорода-Сіверського до Пушкарів 30 км, але сюди треба їхати - суперова місцина.

За матеріалами Романа Маленкова