ЧОМУ УКРАЇНІ ПОТРІБНО ЗБЕРІГАТИ СТАРОВІКОВІ ЛІСИ

Одними із різновидів екосистем, які сильно постраждали від людського впливу і тому потребують охорони, є старовікові ліси (в англомовній літературі «old-growth forest»). Це ліси природного походження, які сформувались та розвивались протягом тривалого часу без значного впливу людини, і зазвичай мають багатоярусну структуру та малопорушені екологічні зв’язки між різними складовими екосистеми.

    Серед них окремо виділяють праліси – еталонні лісові екосистеми, які не зазнали безпосереднього людського впливу (тобто там не було рубок та іншої діяльності, яка могла б вплинути на природну динаміку екосистеми).

    Водночас інші категорії старовікових лісів могли зазнавати обмеженого господарського впливу, але при цьому сформувались природним чином із місцевих видів дерев різного віку.

    Завдяки цьому вони стійкі, не потребують догляду для підтримки свого існування, а природні порушення у вигляді вітровалів та всихання окремих дерев через діяльність комах-дендрофагів (організмів, що харчуються деревиною на різних етапах життя) чи грибів лише доповнюють складну динаміку цих екосистем.

    Чіткий вік, після досягнення якого ліс природного походження може вважатись старовіковим, зазвичай не виділяють. У природі існує ціла низка різних типів лісових екосистем (біотопів), що визначаються ґрунтовими і кліматичними умовами, в яких формується конкретний ліс, адаптований саме до цих умов. І для кожного лісового біотопу є свій поріг віку, після досягнення якого він може вважатись старовіковим. Зазвичай він складає декілька століть, хоча це можуть бути і 120-150-річні ліси.

    У чому ж полягає особлива цінність старовікових лісів порівняно з більшістю українських лісів, які переважно були посаджені людиною?

    Завдяки складній видовій та віковій структурі деревостанів (сукупності всіх дерев на певній ділянці лісу) старовікові ліси формують низку оселищ проживання для видів, яким потрібні особливі умови існування. На старих деревах будують свої гнізда хижі птахи та чорні лелеки. В дуплистих деревах різного розміру мешкають, зокрема, сови, кажани та лісові коти. А ослабленими та відмерлими (сухостійними) деревами різного ступеня розкладу, що стоять або вже повалені,  живляться та використовують як прихисток безліч дрібних організмів: дереворуйнівні гриби, комахи, інші членистоногі, та навіть дрібні хребетні, як-от полози та саламандри.

    Таке різноманіття оселищ різних видів може бути порушене будь-якими рубками, зокрема санітарними, під час яких вилучають сухостійні, ослаблені та відмираючі дерева (з окремими сухими гілками, дуплами чи вражені дереворуйнівними грибами). Для старовікових лісів санітарні рубки не мають сенсу з екологічної точки зору, оскільки різноманіття видів дерев  забезпечує їхню стійкість. Тож враження «шкідником» може призвести лише до випадіння частини дерев одного виду і переформатування екосистеми, а не до повної загибелі деревостану.

    Крім того, більшість видів комах, яких лісівники вважають шкідниками, насправді оселяються лише у відмерлих чи сильно ослаблених деревах і жодним чином не можуть зашкодити здоровим деревам того ж виду, не кажучи вже про інші. Чимало цих комах взагалі занесені до Червоної книги України, наприклад жук-олень, вусач великий дубовий та вусач мускусний. І для їхнього збереження необхідно охороняти ліси, в яких багато старих дерев та мертвої деревини.

Більший вік лісу означає, що він утримує більше вуглецю на одиницю площі, зокрема у мертвій деревині та в органічній і мінеральній складових ґрунту, порівняно із лісом, що був нещодавно висаджений. А тому збереження старих лісів допоможе нам уникнути вивільнення частини викидів парникових газів і буде сприяти пом’якшенню зміни клімату.

    Завдяки розвиненій кореневій системі старовікові ліси надійно запобігають ерозії та зсувам ґрунту. Мертва деревина старих лісів накопичує в собі чимало вологи, особливо у дощових регіонах, таких як Карпати. Це відіграє важливу роль у стабілізації лісового мікроклімату протягом посушливих періодів і дозволяє дещо послабити силу паводків після рясних опадів.

    Врешті-решт старовікові ліси, завдяки своїй різноманітній структурі та високому рівню біорізноманіття, є значно привабливішими естетично і володіють вищим рекреаційним потенціалом, ніж молоді насадження плантаційного типу, які часто нагадують міські парки.