Є в Україні чудеса: Шацькі озера

 Цей куточок України – найкраще місце для спокійного, тихого відпочинку на лоні озерної природи. Шацькі озера прекрасні і дивовижні, але повною мірою відчути їхній затишок можна, лише віддалившись від шуму. 

Як відомо,  Національний природній парк складається з 24 унікальних озер. До речі, Шацькі – це простонародна їх назва. Насправді, кожне має свою романтичну назву: тут і Луки, і Озерце, і Кримне, і Чорне… Вода в озерах не тільки дуже чиста, але й трохи мінералізована. Її можна спокійно пити, навіть не очищаючи. 

Неймовірна різноманітність риб в Шацьких озерах: окунь, плотва, щука, лящ, карась, короп, сом, в’юн, вугор, канадський сом, судак, сазан амурський і білий амур. В багатьох живуть також раки.

Прибережні ліси багаті всілякими ягодами: суниця, малина, лохина, чорниця, ожина, брусниця, журавлина. Є в місцевих лісах і гриби, причому високої категорії: боровики (білі), підосичники, підберезники, маслюки, лисички.

Шацькі озера – це єдиний водний комплекс. Насправді вони не мають чітких меж між собою, а ті, що на віддалі одне від одного – з’єднуються протоками і каналами.

Неподалік села Мельники розташовані відразу кілька чудових озер, кожне з яких гідне того, щоб його відвідати. Це досить велике озеро Кримно і дещо менші — Кругле, Красинець і Соминець.

Кримно

Неглибоке озеро з красивим піщаним дном. Розташоване недалеко від кордону з

Білоруссю, тому з півночі в нього впадає білоруська річка Рита.

Озеро знамените соєю чистою водою і прекрасною навколишньою природою. Прикрашають його два струмки, що впадають, несучи цілющі води. Та особливою прикрасою озера є невеличкий острів серед води. Це надає Кримному миловидності та неповторності, тому його вважають одним з найкрасивіших озер всього «ансамблю».

Пологі піщані береги чергуються з високими крейдяними. Краї всипані симпатичними маленькими камінцями.

Ростуть тут і дуже гарні рідкісні квіти – орхідеї. У водах плавають понад 25 видів риб, а на

берегах гніздяться кулики і дикі качки.

Озеро віддалене від цивілізації. Тому тут особливо затишно і спокійно. 

Соминець

Видовжене, неправильної форми озеро. Живописні піщані береги, що подекуди переходять у болотисті, порослі очеретом. Загалом Соминець невеличкий з чистою і прозорою водою. Вона тепла і приємна для купання. Середня температура води влітку — 18,5°С. В озері водяться карликові сомики, а ще є щука, верховодка, окунь, йорж, краснопірка, карась, в’юн, лин. Особливо добре ловляться раки. У назві озера, безперечно, знайшла відображення його рибна фауна. А ще тут у небі можна побачити дуже рідкісного великого хижого птаха орлана-білохвоста і не тільки його. Серед унікальних видів птахів водяться на приозерній території великий норець, лебідь-шипун, сіра гуска, крижень, чирок-тріскунок, червоноголова чернь, лиска, сизий мартин та звичайний мартин.Соминець. 

Пісочне

Озеро має незвичайну двоовальну форму. Вода кришталево чиста і справді цілюща, адже в її склад входять срібло та гліцерин. Пісочне причаровує розкішними піщаними пляжами, запашним повітрям, насиченим ароматами соснової живиці. Озеро добре прогрівається, тому пірнувши у прозору, наче живу, воду, отримаєте надзвичайні відчуття, що ні з чим не зрівняєте. Попри берег на озерній воді плаває біле латаття, в очеретах гніздиться багато диких качок. Зранку можна побачити білих лебедів. 

Чорне Велике 

Власне, саме озеро займає крейдову котловину. Невеличка, та досить глибока водойма (до

6 метрів) з романтичною назвою. А ще його називають “надією рибалок”. Широко розповсюджені тут такі види риб як плотва, карась сріблястий, лящ, йорж, в’юн, короп. Рідко, та може зустрітися сом та щука. З рідкісних завезених видів в озері Чорному Великому є білий амур та строкатий товстолобик — ці види тут не розмножуються. На західному березі – місто Шацьк.

Пулемецьке 

Своїми розмірами поступається тільки Свитязю. На піщаному дні озера є дві продовгуваті западини, між якими розміщений підводний пагорб. З півдня Пулемецьке щільною стіною обступають ліси. Саме в них в роки нацистської окупації діяв один з партизанських загонів. На березі озера стоїть така собі вежа, з якої чудово спостерігати красу природи озера. Особливо чудовими виходять світлини, зроблені тут у час заходу сонця. Тут завжди панує тиша. Лише час від часу в неї вривається пташиний крик, привертаючи увагу до безкрайого синього неба, що відбивається, ніби в дзеркалі, в чистій озерній воді. 

Мошне 

Реліктове озеро, його навіть називають еталоном реліктових озер. Із шацьких воно — найстарше (близько 9800 років). Знаходиться за кілька сотень метрів від кордону з Білорусією. На берегах – дивовижні старовинні соснові ліси (до 140 років). Поміж різноманітних видів моху можна зустріти навіть журавлину. Є тут і досить багато рідкісних рослин і тварин, занесених у Червону книгу. Якщо пощастить — можна побачити й лебедів. Водяні лілії – жовті, білі, дрібні, великі, то самотньо розкидані, то квітучі цілими букетами. А навколо, як марево, погойдуються зарості з очерету і осоки. Ліс, тиша, чиста первозданна природа. Озеро справді унікальне. 

Люцимер 

Озеро дуже велике. Воно займає третє місце за площею серед групи Шацьких озер. На північному березі Люцимера розташований районний центр Шацьк. Озеро мальовниче. На синіх водах плаває біла лілія та жовте латаття. Люцимер славиться багатством водоплавних птахів: лебеді, гоголі, крякви, гагари. Тут водиться близько 10 видів риб, у тому числі й вугор. Цікаво, що кілька років тому на березі Люцимера археологи знайшли залишки житла поморської культури. На думку дослідників, саме тут колись знаходилось літописне місто Рай. Люцимер – взагалі цікаве озеро у плані історій. Взяти хоча б його красномовну назву, про походження якої розповідають казки-легенди.

Дві легенди про Люцимер:

Давно-давно жив у Шацьку один недобрий пан. Коли наймав кого на яку роботу – не завжди платив, а як вже й заплатить, то його ж люди підуть слідом і пограбують робочого, повернувши панові гроші…
Якось задумав той пан збудувати замок собі на березі озера. Аби насипати гору для будівництва найняв він не тутешніх, а людей з інших сіл.

Чутка про те, що пан платить золото розійшлась далеко за межі Шацька. Люди почали прибувати звідусіль. Робота йшла. Та грошей ніхто не платив. Покинули люди панський замок та й розійшлись. З тих пір ніхто не звав пана інакше як Лицеміром.

От хто йде, скажімо, до озера, а його питають: «До якого озера?». «До озера Лицеміра» – відповість. От так Лицеміра та й Лицеміра…

*******
У сиву давнину на місці озера стояло невеличке село, біля нього ріс ліс. А недалеко від лісу стояла собі хатинка. Жила у ній дівчина-красуня Людмила.

Одного дня, прогулюючись лісом, дівчина зустріла юнака, якого звали Люцимером. Молоді люди розговорились. Сподобались одне одному. Минуло небагато часу – і між ними спалахнуло кохання. Але батьки перешкоджали коханню молодих.

Гуляючи лісом, Людмила і Люцимер зайшли на галявину лісу і сказали такі слова: «На місці лісу стань озеро». Так і сталось. А дівчина назвала його у честь свого коханого – Люцимера.

Світязь 

Найглибше озеро нашої країни. Здається, це ідеальне місце для купання — надзвичайно прозора вода, чисте піщане дно, а глибина збільшується дуже поступово. По краях можна знайти лікувальні грязі.  Хочете вірте, хочете, ні, та найкрасивіший Світязь саме вночі. Скупайтесь у прохолодній спокійній воді, коли довкола чарівна тиша. Або просто посидьте на дерев’яній кладочці під світлом місяця з коханою людиною. Це неймовірне відчуття романтики… Шацькі озера з висоти пташиного польоту – перлини, розсипані на зелений оксамит поліських лісів. Кольори тих перлин – найрізноманітніші. Від дивовижно прозорого, блакитного, смарагдового, до таємничого чорного… І місця тут неймовірно мальовничі. Край цілющих лісових трав та ягід, що достигають під променями лагідного сонця. Сонця, яке ніколи не буває спекотним, бо охолоджується у вічному затінку лісових крон та озерних очеретів. Унікальне поєднання ароматних лісів та велетенських плес зелених озер. Зупиніться на хвильку помилуватись вродою кожного з них, щоб збагнути всю неосяжність краси волинського краю.