Російське вторгнення в Україну і глобальна продовольча безпека

Пшениця та кукурудза становлять майже 30% всіх продуктів харчування (у різних формах) у світі. Україна та Росія разом експортують близько 30% усієї пшениці та близько 18% усієї кукурудзи у світі. Пшениця є ключовим продуктом для глобальної продовольчої безпеки. Тільки Україна експортує близько 10% усієї пшениці та близько 16% усієї кукурудзи у світі. Близький Схід і Північна Африка (Єгипет, Ємен, Ізраїль, Індонезія, Бангладеш, Ефіопія, Лівія, Ліван, Туніс, Марокко, Пакистан, Саудівська Аравія, Туреччина) є основними покупцями пшениці та кукурудзи і для цих країн проблема продовольчої безпеки, всього понад 400 млн людей у ​​світі, залежать від постачання зерна тільки з України:

Єгипет: понад 32,5% громадян живуть за межею бідності, що робить недоїдання та голод у Єгипті нагальними проблемами.

Ємен: Рівень недоїдання серед жінок і дітей в Ємені залишається одним з найвищих у світі: 1,2 мільйона вагітних або жінок, що годують, і 2,3 мільйона дітей віком до 5 років потребують лікування від гострої недостатності харчування.

Індонезія: 14,3 відсотка населення живуть за межею бідності, а 19,4 мільйона людей не в змозі задовольнити свої потреби у харчуванні.

Бангладеш: 40 мільйонів людей, як і раніше, відчувають брак продовольства, а 11 мільйонів страждають від гострого голоду.

Ефіопія: 5,9 мільйона людей гостро потребують продовольства.

Ліван: 22% ліванських домогосподарств не мають продовольчої безпеки. Лівія: 83% людей живуть менш ніж на 1,25 долара США на день, 699 тисяч людей не мають продовольчої безпеки.

Пакистан: 20,5% населення недоїдають, 44% дітей віком до 5 років мають затримку зростання.

Ірак: 2,4 мільйона людей гостро потребують продовольства та засобів для існування.

На даний момент експорт зерна з України припинено, а це означає, що Україна не зможе поставити світові 6 млн т пшениці, що залишилися, і 15 млн т кукурудзи, якщо війна продовжиться. Експорт із Росії також припинено. Озимі (пшениця) в Україні перебувають у землі та перебувають у хорошому стані, але без своєчасного весняного підживлення врожайність суттєво знизиться. Лютий і початок березня мають вирішальне значення. Через військові дії у багатьох регіонах це фізично неможливо. Обмеження постачання палива та мінеральних добрив (через порти) ускладнює сільськогосподарську діяльність в інших (відносно безпечних) регіонах. Посів ярих культур (кукурудза, фуражний ячмінь, соняшник) розпочнеться найближчим часом за нормальних умов (березень-квітень) та умови закінчення війни у ​​найближчі пару тижнів, але відсутність насіння несе нові складнощі.

Експорту з України у найближчі 2-3 роки не буде, але якщо війна закінчиться протягом найближчих кількох тижнів, деякий експорт все ще буде можливий. У гіршому випадку (при продовженні війни) це означає, що у світі не вистачатиме близько 60 млн т пшениці, 38 млн т кукурудзи та 10,5 млн т ячменю, або впаде експорт зерна. Олійні культури (соя та ріпак) та рослинні олії лише посилюють ситуацію. Щоб повернутися до довоєнних рівнів, потрібно 2-3 роки, а обсяги зерна, що бракують, важко заповнити з інших джерел.

Істотне зростання світових цін на зерно вже йде. У короткостроковій перспективі після тижня російської війни в Україні ціна на пшеницю зросла на 26% або майже на 85 доларів за тонну. У середньостроковій перспективі припинення експорту з України та Росії може збільшити світові ціни на 30% у 2022 році. Назріває велика глобальна гуманітарна криза. Сотням мільйонів людей загрожує відсутність продовольчої безпеки та велика гуманітарна криза, яка назріває не лише в Україні, а й у багатьох малозабезпечених країнах-імпортерах зерна.

За матеріалами Екодії