Ніч кажанів. Дивина, та й годі!

     

Однією з найдивніших природоохоронних дат є Ніч кажанів, яку відзначають в ніч з 20 на 21 вересня.

          З 1997 року це – загальноєвропейська природоохоронна акція, в якій беруть участь всі країни, що є сторонами Угоди про збереження кажанів у Європі – EUROBATs (діє з 1991 pоку, ратифікована Верховною Радою України 19 травня 1999 року). Проведення Європейської ночі кажанів є значною подією, учасниками якої є країни Європи, у тому числі й Україна.

          Фауна України нараховує 28 видів кажанів, усі занесені до Червоної книги України. Кажани – одна з найвразливіших груп ссавців. Протягом останніх десятиліть спостерігається значне скорочення популяцій. Серед головних причин: зменшення кількості придатних сховищ, деградація біотопів, використання пестицидів. Різноманітний світ кажанів і особливі умови їх існування. Здавна відомі страхи людей та пов’язані з кажанами міфи. Сьогодні    людям потрібно знати, що робити і куди звертатися, якщо у домівку потрапив кажан.

Хто такі кажани, де вони мешкають, який спосіб життя ведуть, як орієнтуються у темряві, чим харчуються, яку роль виконують у природі і чому є вразливими? Відповідаємо!   

Сама назва «летюча миша» з’явилася в український мові лише на початку 17 століття, завдяки перекладу німецької книги. Цей літературний варіант прижився, і саме так стали називати тварин загону рукокрилі. В України зустрічалися й інші назви: нетопир, кажан, вечірниця, нічниця, подковонос, ушан, стрелоух, трубконос і інші. У всіх відбивається зовнішня ознака цих ссавців або особливості їхнього способу життя.

Головною відмінністю цих тварин є крила. Розмах крил, в залежності від виду, може варіювати від 16 см до 1,5 м. Незважаючи на гадану неміцність, вони здатні витримувати суттєві навантаження і розвивати швидкість польоту до 20 км / ч. Політ – не єдине призначення крил. Під час сну рукокрилі загортаються в них, і таким чином зберігається їх тепло.  Якщо подивитися на рукокрилих, то тільця практично не видно. Здається, що вони складаються з голови і крил. Вуха грають важливу роль в житті тварини, що не володіє гострим зором. Практично у всіх видів вони величезного розміру.

Звірі видають тонкі звуки, які, відштовхуючись від предметів, повертаються. Цей прийом орієнтації в світі називається ехолокацією.

Рукокрилі ведуть нічний спосіб життя. Бачать звірі цього загону все в чорно-білому форматі. Оскільки кажан спить вдень в укриттях, очі його дуже погано реагують на сонячне світло.

Абсолютно всі рукокрилі мають зуби. Ті рукокрилі, харчування яких складається з комах, мають до 38 зубів, причому довжина їх іклів також може бути різною. У кровосисних мишей, як правило, щелепа складається з 20 зубів, і вони не такі великі і розвинені, як у їх комахоїдних побратимів.

Більшість рукокрилих харчуються літаючими комахами. Вони чують їх рух і підхоплюють здобич на льоту або знаходять серед листя. Існують тварини, які ласують виключно нектаром квітів і плодами фруктових дерев. Деякі великі види вживають в їжу і дощових черв’яків, а також великих комах. Серед рукокрилих є кажан, що, окрім комах, харчується жабами і дрібною рибою. Тваринки літають над поверхнею води і за плескотом визначають, де знаходиться потенційна здобич. А ось кровосисних тільки три види, і живуть вони в Південній і Центральній Америці. Вилітають на полювання вночі, знаходять тварин, роблять укус і злизують кров.

Цікавим залишається питання: скільки років живуть в природі кажани?  Середня тривалість життя – 5 років. Тривалість життя кажанів залежить і від виду. Серед цих тварин зустрічаються і довгожителі, вік яких може доходити до 20 років. Вік рекордсменки-довгожителя серед рукокрилих – 33 роки!

У природі кажани приносять більше користі, ніж шкоди. Кровосисних видів всього кілька, тому говорити про те, що саме рукокрилі переносять хвороби, не можна. Але вони знищують комах, які, перелітаючи з однієї тварини до іншої, здатні поширювати інфекції. За сезон звірята з’їдають величезну кількість комарів, жуків і метеликів, багато з яких, наприклад, в тропічних країнах, дійсно переносять смертельні захворювання.

Захищають рукокрилі сади і сільськогосподарські угіддя від шкідників, здатних знищити врожай або нашкодити деревам і чагарникам. Перелітаючи з рослини на рослину, вони допомагають запилювати їх. Послід рукокрилих є чудовим добривом. У деяких печерах, де мешкають колонії тварин, може накопичуватися до метра екскрементів. Ферменти слини кажанів використовуються в медицині.

За міфологічними уявленнями різних народів світу, кажан – далекий нащадок первісного дракона, «дракон у мініатюрі», тож у країнах із розвинутим культом змія, дракона, крокодила, як-то в Японії та Китаї, він символізує щастя й успіх. У нашій духовній культурі, де здавна вшановується змієборство, до кажана, відповідно, виробилося негативне ставлення, а подекуди його і взагалі ототожнювали з нечистою силою.

          Щоправда, в гуцулів, де можна бачити свої пов’язані з міфологією особливості у ставленні до рептилій (пригадаймо легенду: бездітна жінка, побачивши маленького «гадика», замріялась: «От якби мені такого синочка!»), кажан виступає в ролі хатнього духа і сприяє збагаченню господаря.

Здебільшого ж він уявляється злим духом, що кружляє в пошуках грішників, які запродали душу дияволові. Вважається також, що у вигляді кажана літає душа сплячого чаклуна або відьми. Існує й вірування, що протягом сорока днів по смерті душі небіжчиків невидимо приходять до їхніх домівок; якщо ж померлий був ворожбитом, його душа з’являється у вигляді кота або летючої миші (кажана) – очевидці начебто помічали, як із живота або рота людини в її останню мить вибігав кіт чи вилітав кажан. Карпатська босорканя (різновид відьми) могла обертатися кажаном.

Кажан, який звичайно ховається вдень і з’являється лише після заходу сонця, ототожнюється з упирем, що ссе кров у сплячих людей. Якщо кажан залетить у дім, це віщує біду.

Кажан – тварина, яка поєднує в собі риси птаха й гада (птаха й миші, птаха й жаби), що відобразилось у його слов’янських діалектних назвах: «пташка», «летюча миша», «перо жаба», «напівптиця-напівмиша», «сліпа миша».

Про походження кажана говорять, що він із миші: якщо за сім років миша не потрапить котові до кігтів, то в неї виростуть крила, й вона стане кажаном. Найпоширеніше в Україні вірування, що на кажана перетворилася миша, яка з’їла щось освячене (паску, свічку тощо). На церквах і дзвіницях завжди багато кажанів тому, що біля церкви залишаються крихти від свячених пасок.

Поширене вірування про те, що миша, поївши свяченого (пасочки, м’яса, кісток від нього, шкаралупи освяченого яйця) перетворюється на кажана.

Сподіваємось, наша стаття покращить негативний імідж цих маленьких, беззахисних тваринок, основним ворогом яких є люди, і незабаром кажани залишать сумні сторінки Червоної книги України. Збережемо природу РАЗОМ!