ДИКІ КОРОВИ ЧОРНОБИЛЯ

Полісся – це унікальний історико-географічний регіон, який охоплює північні області нашої країни. Завдяки річкам, болотам та лісам ця територія чудово підходить для проживання різноманітних видів тварин. Саме на Поліссі відбувся унікальний випадок для нашої країни – домашня худоба здичавіла, колишні свійські корови тепер комфортно почуваються у дикій природі.

    Факт здичавіння домашніх корів зафіксували у межах Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Тримали худобу самосели села Луб’янка, що входить до списку населених пунктів Зони відчуження. У 2016 році останній господар корів помер, залишивши їх без догляду, що й стало причиною здичавіння худоби. Для України такий випадок є унікальним. Старший науковий співробітник лабораторії флори і фауни Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Сергій Жила розповідає:

    «Генетично від домашніх вони нічим не відрізняються, але поведінка інша. Процес здичавіння має проходити досить тривалий час, у нас цей процес пройшов доволі успішно. Ми завдячуємо знанням наших предків, які відпрацювали технологію утримання худоби у лісовій місцевості, на хуторах, при мінімумі затрат. Вже з 2019 року вони, при зустрічі з людьми чи автомобілем, тікають, і в останні роки така поведінка стала ще більш яскраво вираженою. Хоча окремі особини можуть проявляти до людей спокійну поведінку, є навіть корови, які приходять до військових за хлібом. Раніше в них була орієнтовна поведінка, яка притаманна для стадних тварин, наприклад, для коней Пржевальського. Це коли при зустрічі з підозрілим об'єктом все стадо вишиковувалося у пряму лінію, і уважно спостерігало за цим об'єктом. Ну і через певний час вони втікали.»

Здичавіле стадо Чорнобильського заповідника утворює структуру, яка нагадує стадо дикого предка домашньої корови тура, коли телята розташовані посередині, а дорослі корови та бугаї навколо них. Ці тварини належать до чорнорябої аборигенної породи. Чому всі тварини однакового забарвлення? Бо саме ця порода дісталася колись селам, які її утримували.

До повномасштабного вторгнення у стаді з 20 голів нараховувалося 10 корів, 8 бугаїв, та двоє телят. Варто зазначити, що стадо має головного бика та складається з різновікових особин. Сергій Жила говорить:

     «Це таке структуроване ієрархічне утворення, де є головний бик, який має право на спаровування, і всі нащадки йдуть від нього. Воно дуже корисне тим, що в екстремальних умовах цей досвідчений бугай керує стадом. В стаді є інші бугаї, конкуренція дуже гостра, і зрозуміло, що кожен бугай хоче стати головним, тому періодично відбуваються якісь турніри. Як правило, це трапляється тоді, коли вже виростає достойний суперник, а головний бугай за віком стає менш життєздатним.»

Ще до вторгнення у стаді здичавілих тварин відбулася заміна головного бугая. Колишній лідер втратив одне око, в нього вже проявлялися ознаки старіння, тому його місце зайняв новий, молодий бик.

          Коровам комфортно у дикій природі, проблем із їжею не виникає навіть зимою. Цим коровам доводиться проходити тяжкий та жорстокий природній відбір. Як відомо, жителями Полісся є такі хижаки як вовк, рись, і навіть ведмідь. Проте високого рівня загибелі дикої худоби від лап хижаків не зафіксовано.

Саме великі травоїдні тварини у давні часи формували наш ландшафт. Оскільки зараз місцеві жителі майже не проводять випас худоби на багатьох ділянках, в екосистемі утворилася проблема. Худоба при випасі формує специфічні природні ліси, які більш стійкі до пожеж. Це створює умови для проживання різноманітних видів птахів, ссавців і комах. Попри те, що здичавілі корови – це звичайна чорноряба порода, вони неймовірно цінні для відновлення природи.

            Територія Полісся потребує випасу травоїдних, саме тому до Чорнобильського заповідника планували привезти зубрів, але повномасштабне вторгнення завадило це зробити. Зубри здатні протистояти вовкам та поїдають траву, неначе газонокосарка. Це дуже важливо, адже потім виростає маленька та соковита трава, якою харчуються інші тварини, такі як заєць, косуля, чи олень. Наразі зберігання якісного травостою лежить на диких коровах.