НА ЧЕРНІГІВЩИНІ МЕШКАЄ ЧЕРВОНОКНИЖНИЙ КАЖАН

Вечірниця мала – це кажан середнього розміру з довжиною тіла 48–68 мм, хвостом 35–45 мм і передпліччям 39–46,4 мм. Розмах її крил становить 260–320 мм, а вага коливається в межах 13–20 грамів.  

   Характерними рисами є темне обличчя, вуха і крила. Її хутро коричневе, причому біля основи воно темніше, ніж на верхівках, що відрізняє її від Nyctalus noctula, у якої колір волосся однорідний по всій довжині волосини. 

    Нижні сторони рук покриті шерстю. Вуха короткі, округлі, а крила довгі та вузькі.

    Цей вид є лісовим дендрофільним мешканцем, середовища існування якого в Україні зосереджені у широколистяних лісах і лісопаркових масивах лісостепу, а також у річко-долинних лісах степу.

    Полювання відбувається на лісових галявинах, узліссях, ділянках лісових культур, а також над водоймами. Основу харчування складають лускокрилі (Lepidoptera) і двокрилі (Diptera), рідше жуки, ручайники та сітчастокрилі.

    Вечірниця мала є типовим сезонним мігрантом. Розмножується один раз на рік. Виводкові колонії розміщуються у дуплах листяних дерев, іноді у будівлях, у них зазвичай знаходиться 20–50 самиць, подекуди до 1000.

    У червні–липні народжується 1–2 дитинчати. Цей вид забезпечує активну регуляцію чисельності комах-філофагів.

    Зимівля переважно відбувається в дуплах дерев, але іноді й у підземних порожнинах або будівлях, часто великими групами. 

    Зниження чисельності та збільшення спорадичності поселень відбулось на фоні зменшення площ лісів лісостепу, омолодження лісостанів та змін їх порідного складу з формуванням дефіциту сприятливих дупел.

    Вид має охоронний статус згідно з додатками Бернської конвенції (1979, додаток II), Боннської конвенції (1985, ІІ), Директиви ЄС про природні помешкання і види (1992, IV), Угодою про збереження популяцій європейських кажанів (1999); Червоним списком МСОП (IUCN, 2009) – кат. LC.

В Червоній книзі України має охоронну категорію «рідкісний».

    Цікавий факт: вечірниці малі активно полюють на комах вночі, орієнтуючись за допомогою ехолокації. Вони випускають звукові хвилі високої частоти, які відбиваються від об’єктів і повертаються до них, дозволяючи визначити відстань, форму та розмір здобичі, зокрема дрібних комах, таких як мошки, мухи та нічні метелики. Це дає їм можливість точно «бачити» навколишнє середовище і ефективно полювати, навіть у повній темряві, маневруючи в повітрі, щоб зловити свою жертву.