ЛІКІЙСЬКІ ГРОБНИЦІ: ЯК З’ЯВИВСЯ ДИВОВИЖНИЙ НЕКРОПОЛЬ У СКЕЛЯХ ТУРЕЧЧИНИ

Про Лікію писав ще Гомер у своїй «Іліаді». Давня держава знаходилася на території сучасної Туреччини. Лікійці мали свою мову, писемність, вони були відмінними мореплавцями і будували прекрасні міста.

    Мистецтво і життя лікійців перебували під сильним впливом сусідів – греків і римлян, але при цьому народу вдалося зберегти свій особливий стиль у культурі.

    І якщо лікійські міста були схожі на грецькі, то похоронні обряди у лікійців сильно відрізнялися від звичаїв стародавніх греків і римлян.

    Гробниці лікійців знаходяться у прямовисних скелях вапняку на різній висоті. Деякі з них нагадують храми чи палаци, інші схожі на печери.

    У майстерно прикрашених гробницях, з колонами та ліпниною, ховали знатних людей та представників влади. Їхні гробниці розташовувалися максимально високо.

    Лікійці мали повір'я, що після смерті за душею людини приходять крилаті істоти, схожі на сирен, і забирають душу з собою.

    Саме з цієї причини гробниці намагалися будувати якнайвище, адже сюди крилатим божествам легше дістатися.

    З цієї ж причини лікійці ховали своїх близьких стоячими або сидячими, адже саме з такої пози було легше злетіти.

    Щоправда, останків у цих вражаючих приміщеннях не збереглося, тому це лише теорія.

    Звичайних людей також ховали в скельних приміщеннях, але їхні гробниці розташовувалися набагато нижче, і вони були схожі на печери.

    Поховання в горах мали й практичне пояснення: у м'яких і податливих скелях вапняку вирізати склеп простіше, ніж скласти його з каміння.

    Сьогодні такі споруди можна побачити в Даляні, а також є похоронний комплекс у Фетхіє та Демрі.