ЗАНЕПАД ПІД МОВЧАННЯ: ЯК У СНОВСЬКУ ЗНИЩИЛИ ГІДРОПАРК

Колись тут було людно й весело – гідропарк у Сновську був улюбленим місцем відпочинку. Сьогодні – занедбана територія, знищене майно і десятки тисяч гривень боргів перед працівниками, яким влада не поспішає відповідати.

Дорослі жителі Сновської громади пам’ятають, що окрасою міста й улюбленим місцем був міський парк культури та відпочинку, який усім місцевим відомий як гідропарк. Це було досить привабливе місце з водоймою, впорядкованою затишною територією, клумбами, дитячими гірками й цікавими розвагами.

    «У теплу пору року в нас можна було кататися на катамаранах, а взимку давали на прокат лижі, ковзани, санки. Можна було для діток, щоб вони покаталися, взяти дитячі велосипедики чи дитячі машинки. Були також м’ячі, а для любителів більш спокійного відпочинку – шахи й шашки. Словом, місце було дуже популярним, людей приходило багато», – в коментарі для «ЧеLine» зазначає Галина Ісаченко, яка пропрацювала керівником гідропарку 23 роки. І всією цією інфраструктурою опікувався невеликий штат працівників: директор, касир, три охоронці-сторожі й прибиральниця на пів ставки.

    Але ситуація була такою, що потрібно було фінансування на функціонування й розвиток. Обов’язок фінансувати парк взяла на себе Сновська міська рада. Та зрештою історія має сумний фінал: розпочався занепад гідропарку. І почалося все з того, що гідропарк зробили комунальним підприємством.

    Поступово склалася така ситуація, що працівникам взагалі перестали виплачувати заробітну плату. «Я просила: поставте двох сторожів, аби зберегти гідропарк і майно. Але ніхто не слухав. Парк почав занепадати. Катамарани невідомо куди поділися. Мабуть, один катамаран віддали на Боровичі, бо там щось на зразок бази відпочинку і туди сновська еліта їздила кататися. А в 2017 році на сесії міської ради вони приймають рішення про ліквідацію парку. І тоді головою ліквідаційної комісії був Павло Мірошниченко, який нині – при посаді. Але ліквідація не відбулася, все спустили на самотік. Водночас все майно було розкрадено, а не описане, і паркова адміністративна будівля розвалена, а потім знесена. І зарплати працівникам ніхто не виплатив», – розповіла Галина Ісаченко.

    Пані Галина намагалася шукати справедливості, почала звертатися до прокуратури та інших правоохоронних органів. А потім було повномасштабне вторгнення, то стало зовсім не до цієї історії. Але нині Галина Ісаченко не збирається ставити крапки. Адже на фоні новин про космічні зарплати і премії керівництва громади, боротися за справедливість – тепер є справою честі.

    «Душа за гідропарк болить, бо 23 роки там пропрацювала, берегла усе, деревця, квіточки вирощувала. А вони все понищили, і озеро очеретом заростає, і бур’янами – все довкола», – сказала Галина.

    Сновські керманичі десятиліттями звикли ігнорувати людські проблеми. А на всі скарги населення і нарікання на бездіяльність місцева влада здатна лише заявити, що це все «фейк». Мовляв, нема насправді проблем, все вигадки й маніпуляції.

    Утім, відкриті кримінальні справи й реальні судові позови проти керівників Сновської міської ради не вписуються в їхню «фейкову» концепцію.

    Тому рано чи пізно, але за свої вчинки та зневагу до людей доведеться відповідати.