НЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ЧОРНЕ МОРЕ… 31 ЖОВТНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЧОРНОГО МОРЯ

31 жовтня відзначається Міжнародний день Чорного моря, запроваджений у 1996 році для привернення уваги до екологічних проблем та заходів з відновлення й захисту унікальної екосистеми моря.

    Цей день нагадує про важливість дбайливого ставлення до Чорного моря, особливо в умовах екологічного забруднення та впливу бойових дій.

    31 жовтня 1996 року шість причорноморських країн – Україна, Болгарія, Грузія, Румунія, Туреччина та росія – підписали «Стратегічний план дій із відновлення та захисту Чорного моря», що стало передумовою для заснування цього дня.

    Сьогодні День Чорного моря набув особливого значення, адже війна завдає значної шкоди екосистемі моря, включаючи мінування, ракетні обстріли та наслідки руйнування Каховської ГЕС.

    Основна мета цього дня – інформування громадськості про проблеми довкілля Чорного моря та сприяння реалізації заходів, спрямованих на його збереження та відновлення.

    Дивлячись на блакитну поверхню Чорного моря, важко собі навіть уявити, що в його водах, починаючи з глибини 200 м і до самого дна, знаходиться товща сірководню, смертельно небезпечного для всього живого.

    І якщо у верхніх шарах моря мешкають дельфіни, риби та інші морські організми, то на 90% вода майже нежива.

Лише деякі види бактерій здатні існувати в таких нестерпних умовах.

    Чорне море відрізняється дуже цікавою структурою. Річ у тому, що товща води в ньому ділиться на кілька шарів, які не перемішуються між собою. Тонкий поверхневий шар моря більш прісний, він багатий киснем і органічними речовинами. Саме тут зосереджено все різноманіття чорноморської фауни. Але, починаючи з глибини 100 метрів, відбувається зниження кількості розчиненого кисню, і приблизно з глибини 200 метрів Чорне море являє собою токсичне сірководневе середовище.

    Улоговина моря має вигляд чаші глибиною до 2000 метрів, вся водна маса якої сполучається з Середземним морем за допомогою вузької і мілководної Босфорської протоки.

    Харчуванням морю слугують атмосферні опади і прісна вода, що впадає в  нього з приток.

    Нещодавно вченими була виявлена підводна річка, яка несе свої води зі швидкістю близько 6,5 км/с з Мармурового моря в центральні частини чорноморської улоговини і збільшує солоність придонного шару на 30 відсотків.

    При цьому в поверхневій частині існує водотік, що відносить води з Чорного моря в Середземне й далі в Атлантику.

Але і цього водообміну, як виявилося, недостатньо для того, щоб знизити концентрацію сірководню в більшій частині моря. 

Вміст сірководню збільшується з глибиною і досягає максимуму на позначці в 2000 метрів – 9,6 мг/л води. Далі на самому дні, поступово знижуючись до 5,7 мг/л. За підрахунками фахівців, цього їдкого газу із запахом тухлих яєць в Чорному морі близько 3 мільярдів тонн, більше, ніж в будь-якому іншому морі на планеті. Скупчення сірководню зустрічаються і в океанічних западинах, але ніде немає такої великої кількості людей, що населяють береги водойми, як у випадку з чорноморським узбережжям.

    Деякі дослідження вказують на те, що Чорне море крім сірководню містить ще й велику кількість метану. З причини уповільненого водообміну ці гази рідко виходять на поверхню, хоча випадки отруєння морських мешканців іноді відзначають в мілководній частині моря. Але достовірно зафіксовано принаймні один масштабний випадок, коли стався вихід смертоносних газів на поверхню. Це сталося у 1927 році під час Кримського землетрусу, коли з-за коливань земної поверхні було порушено рівновагу між шарами і газова хмара вирвалося назовні. Очевидці відчували сильний запах сірководню, а також спостерігали величезне полум'я над поверхнею моря. Річ у тому, що під час землетрусу тут була гроза, від якої, ймовірно, загорілися і піднялися на поверхню гази. Але суміш сірководню з повітрям сама по собі є вибухонебезпечною, до того ж присутність метану могла зіграти свою роль в цьому спалаху.

    Але звідки у воді Чорного моря взялося стільки сірководню? 

Є кілька теорій, і всі вони мають право на існування.

    За однією з версій, сірководень утворюється на дні при гнитті органічних залишків. І з причини поганої циркуляції води накопичується там у великих кількостях. Причому джерелом органіки в даному випадку виступає не стільки тваринний світ Чорного моря, скільки антропогенне навантаження на водойму. За оцінками фахівців те, що поступає з водами Дунаю, Дніпра та інших приток, має суттєвий негативний вплив на екологічний стан водойми.

    За іншою версією, сірководень виділяється з розломів земної кори на дні моря.

А     третя версія зводиться до того, що винуватцем такої високої концентрації небезпечного газу стали анаеробні сульфатредукцируючі бактерії, які перетворюють сульфати з органічних залишків у сірководень. 

    Сьогодні фахівці, що займаються проблемою сірководню та метану в Чорному морі, стурбовані випадками виходу цих газів на поверхню. Подібні явища можуть представляти небезпеку не тільки для чорноморської фауни, але і для жителів узбережжя, якщо подія набуде загрозливих масштабів, як це було у 1927 році.

Цікаво, що в якості одного з рішень сірководневої проблеми Чорного моря пропонується спосіб використання цього газу як джерела електроенергії.

Цікаві факти про Чорне Море