ЩО ІСТОРИЧНИЙ ВИСНОВОК МІЖНАРОДНОГО СУДУ ООН ОЗНАЧАЄ ДЛЯ БОРОТЬБИ ЗІ ЗМІНОЮ КЛІМАТУ

Найвищий світовий суд ООН виніс історичний «консультативний висновок», у якому зазначається, що держави можуть бути притягнуті до правової відповідальності за викиди парникових газів. 

    Визнаючи «нагальну та екзистенційну загрозу» з якою зіткнувся світ, міжнародний суд ООН (МС ООН) дійшов висновку, що постраждалі від зміни клімату, спричиненої людською діяльністю, можуть мати право на «репарації».

    Висновок значною мірою ґрунтується на чинному міжнародному праві, уточнюючи, що кліматична «шкода» може бути чітко повʼязана з основними забруднювачами та виробниками викопного палива.

    Справа, ініційована групою студентів із тихоокеанських островів і підтримана урядом Вануату, отримала безпрецедентний масштаб залучення з боку інших країн.

    В одноголосному рішенні, ухваленому 23 липня 2025 року, 15 суддів Міжнародного суду ООН дійшли висновку, що виробництво та споживання викопного палива «може становити міжнародно-протиправний акт, який приписується цій державі».

    У висновку також зазначається, що обмеження глобального потепління до 1.5С слід вважати «основною температурною ціллю», а також, що для її досягнення країни зобов’язані робити «відповідні внески».

Попри те, що висновок МС ООН не є обов’язковим для урядів, він може мати значний вплив, оскільки вразливі групи та країни наполягають на посиленні кліматичних дій або звертаються до суду з вимогами компенсації.

Як виникла ця справа?

    Справу започаткувала кампанія, яку очолили 27 студентів Південнотихоокеанського університету у Фіджі. У 2019 році вони заснували молодіжну громадську організацію – Pacific Island Students Fighting Climate Change (PISFCC) («Студенти Тихоокеанських островів проти зміни клімату») – та докладали зусиль, щоб переконати лідерів Форуму тихоокеанських островів винести питання зміни клімату на розгляд найвищого суду світу.

    У 2020 році PISFCC об’єднались з іншими молодіжними організаціями з усього світу з намаганнями підштовхнути представників держав до дій.

    У 2021 уряд Вануату оголосив, що очолить ініціативу для отримання «консультативного висновку» від Міжнародного суду ООН. Спершу уряд співпрацював із тихоокеанською спільнотою заради створення «коаліції однодумців серед вразливих держав», повідомляє Climate Home News.

    Одразу після цього Вануату отримала одноголосну підтримку від 18 членів Форуму тихоокеанських островів. Країна продовжила дипломатичну діяльність, беручи участь у перговорах в Європі, Азії, Африці та Латинській Америці та заохочуючи інші країни приєднатись до ініціативи.

    Після трьох раундів консультацій з іншими державами Генеральній Асамблеї ООН було винесено на розгляд резолюцію, яку підтримало 105 країн-спонсорів. Врешті-решт 29 березня 2023 року Асамблея одноголосно ухвалила резолюцію, якою офіційно звернулася до Міжнародного суду ООН із запитом надати «консультативний висновок».

    У резолюції було порушено два питання. Відповідаючи на них, Суд мав приділити «особливу увагу» низці законів і принципів, зокрема кліматичному режиму ООН та Загальній декларації прав людини.

    23 липня 2025 року, після семи місяців обговорень, МС ООН виніс одноголосний консультативний висновок на запит Генеральної Асамблеї ООН.

За даними Міжнародного суду ООН це лише п’ятий випадок, коли Суд ухвалив одностайне рішення за майже 88 років своєї діяльності та 29 консультативних висновків!

    Окрім одностайної думки повного складу Суду кілька суддів МС ООН (окремо або невеликими групами) опублікували власні заяви та висновки.

    У документі додається, що «МГЕЗК (прим.: Міжурядова група експертів зі зміни клімату) також дійшла висновку з «дуже високою впевненістю», що ризики та прогнозовані негативні наслідки, а також пов’язані з ними втрати та збитки від зміни клімату зростатимуть із кожним градусом глобального потепління».

    Щодо того, як держави повинні враховувати кліматичні дані під час реалізації політик і заходів у сфері клімату, Суд зазначає, що країни повинні дотримуватися «принципу обережності».

    У контексті міжнародних кліматичних угод, таких як Паризька угода, Суд стверджує, що вони покладають на країни обов’язкові зобов’язання, зокрема із вживання заходів для скорочення викидів парникових газів та адаптації до зміни клімату. 

    Окремо Міжнародний суд зазначає, що розвинені країни – держави, включені в Додаток I РКЗК ООН – мають «додаткові зобов’язання взяти на себе ініціативу у боротьбі зі зміною клімату».

    Додається, що держави також мають «обов’язок» співпрацювати одна з одною для досягнення цілей РКЗК ООН, діючи «добросовісно» задля запобігання шкоді.

Врешті, Міжнародний суд ООН надає можливості для країн вимагати «відшкодування» за кліматичну шкоду від інших країн.

    Такі відшкодування можуть бути виражені різними способами – від виплати компенсації до офіційних вибаченнь за правопорушення.

    Цей результат був широко відзначений активістами за кліматичну справедливість та вразливими країнами, які розглядають його як початок «нової ери» у боротьбі за фінансові компенсації за кліматичні катастрофи.