«ЄЛАНЕЦЬКИЙ СТЕП» – «БУДИНОК ПРИРОДИ», ЯКИЙ СТАВ ПРИХИСТКОМ ДЛЯ КАЖАНІВ

На території України залишилося лише два степові природні заповідники, що перебувають під контролем української влади. Це «Єланецький степ», розташований у Миколаївській області, та «Михайлівська цілина» у Сумській області. Усі інші – частково або повністю в окупації. 

    «Єланецький степ» – це унікальний природний резерват, місце наукових відкриттів, притулок для червонокнижних тварин і приклад того, як екологічні ініціативи можуть зберегти не лише природу, а й історію.

    На території заповідника «Єланецький степ» розташована унікальна споруда – «Будинок природи», зведений у 1983 році в карпатському стилі. Колись він мав стати науковим центром, приймати експедиції, дитячі екологічні табори, слугувати базою для досліджень. Але вже понад 25 років будівля стоїть пусткою. Через негоду й відсутність фінансування на капітальний ремонт вона поступово руйнується, хоча зберігає свій вигляд і архітектурну привабливість.

    За роки без людей будинок став домівкою для колонії червонокнижних кажанів. Вони мешкають на горищі, у вузьких щілинах приміщень, що добре зберігають температуру. Починати реконструкцію без урахування потреб кажанів означає втратити колонію. Водночас затягування ремонту призводить до подальшого руйнування будівлі. Тож постало завдання – завчасно забезпечити тваринам альтернативне житло. 

    Працівники заповідника звернулися за допомогою до експертів. Запросили двох фахівців Українського центру реабілітації рукокрилих. Вони провели дослідження, підтвердили наявність великої колонії і навіть виявили новий для території заповідника вид кажанів – вуханя сірого. За грантові кошти команда придбала 20 літніх будиночків для кажанів, виготовлених Українським центром реабілітації рукокрилих, встановила фотопастки та провела просвітницьку кампанію. Для школярів і студентів організували лекції, вікторини, спільні заходи з біологами. Навчали, чому кажани не страшні, а корисні. Як їх можна підтримати і як правильно підвісити будиночки для кажанів (на південний захід та на листяних деревах). Щоб привабити кажанів до нових сховків, у деякі будиночки поклали їхні екскременти – за словами зоологів, це допомагає тваринам швидше сприйняти місце як безпечне. Сам процес переселення триває поступово: кажани самі знаходять будиночки, орієнтуючись на запах та ехолокацію. За один сезон повного переселення не очікують – це займе кілька років. Але вже зараз у заповіднику бачать перші результати.

    Робота з кажанами – це лише одна з багатьох ініціатив, спрямованих на збереження унікальної степової екосистеми. Але чому взагалі так важливо зберігати степ? Люди часто сприймають степ як порожню землю. Мовляв, краще її розорати і виростити щось корисне. Але це глибока помилка. Природна степова рослинність виконує критично важливі функції. Передусім, вона виробляє кисень, як і ліс. По-друге, зберігає воду. У природному степу дощова вода повільно вбирається в ґрунт, а звідти – у річки. Якщо ж степ переорати, вода просто стече по схилу, змиє ґрунт, спричинить повені й ерозію. Так ми втрачаємо і воду, і землю. Через зміну клімату кількість опадів на рік майже не змінюється. Але вони стали інтенсивнішими. Колись місячна норма випадала за 30 днів – тепер може за 30 хвилин. А без рослинного покриву вода не затримується. Сніг – ще одне втрачене джерело. Він танув повільно, поступово зволожував ґрунт. А зараз снігу практично немає. Це означає, що підземні води не поповнюються. І, наприклад, коли підірвали Каховську дамбу чи в Миколаєві розбомбили водогін, рятувалися підземними водами. Але якщо ми їх вичерпаємо, другого шансу не буде.

    Нині заповідник складається з двох ділянок: Єланецького та Михайлівського природоохоронних науково-дослідних відділень. Тут мешкають червонокнижні види тварин, зокрема полоз жовточеревий, полоз сарматський, мишівка Нордмана, канюк степовий, совка, лежень, із комах – подалірій, жук-олень, сколія-гігант, синявець Бавій, а також шість видів рукокрилих (кажанів). Особливою родзинкою є бізони – їхня чисельність останніми роками тримається на рівні близько 20 особин, хоча може змінюватися через вік чи хвороби. Саме бізони часто стають головною причиною для візитів туристів. Поруч – екостежка, маршрути для відвідувачів. Весною степ квітне шафраном, ковилою, горицвітом, а також іншими рослинами, занесеними до Червоної книги України. Загалом виявлено 28 таких видів, серед яких: карагана скіфська, шоломниця лежача, шафран сітчастий, сон чорніючий, тюльпан бузький і п’ять видів ковили. Але сезон короткий: з кінця квітня до середини червня.

    Попри труднощі, пов’язані з війною та нестачею фінансування, команда заповідника продовжує працювати. Вона зберігає те, що мешкає та росте на території. Шукає інвесторів, підтримку, впроваджує інновації – і вірить, що «Будинок природи» знову стане осередком науки, освіти й збереження біорізноманіття.