ЧЕРНІГІВЩИНА: ЗАЙЦІ, ЯКІ СПЛЯТЬ ПІВРОКУ ТА НЕ П’ЮТЬ ВОДУ

На Чернігівщині є великі земляні зайці, які сплять майже півроку та не п’ють воду.  

    Вони живуть у норах, активні у сутінках, а на зиму впадають у сплячку (з жовтня/листопада до березня/квітня), заглиблюючись у землю до 2,5 м, а інколи й глибше.

На зиму їх вага зменшується майже вдвічі. 

    У теплу пору року перед норою щоденно створюють т.зв. земляний корок, який захищає помешкання від інших хижаків (наприклад, ласок, тхорів, змій, вужів та ін.).

    За природою харчування – всеїдні: за відсутності зерна, насіння, коріння, кори тощо можуть харчуватись і цвіркунами, кониками, черв’яками та іншою дрібною безхребетною живністю.

    Протягом ночі у пошуках їжі можуть проходити до 4 км. За характером – одинаки, агресивно налаштовані до своїх одноплемінників. Міць зубів у них така, що можуть прогризати отвір у бетоні на глибину до 20-30 см або до 50 см у цегляній стіні (спостереження тих, хто тримає таких звірків за домашнього улюбленця).

    Ще їх називають тушкани великі. Це – найбільший представник родини «стрибакові» сімейства тушканчикових. 

    За виглядом – нетипові гризуни: мають великі очі, вуха, задні кінцівки та хвіст, довший за тулуб.

    За інформацією з «Довідника цікавих фактів та корисних знань» ці тваринки води не п’ють: всю необхідну для них рідину отримують з їжі.

    Можуть стрибати від 1,5 до 3 м у висоту та розганятись до 50 км/год.

Занесені до Червоної книги України. 

Частіше зустрічаються на луках, перелогах, сухих берегах водойм. 

В Україні мешкає кілька тисяч особин. 

На Чернігівщині – переважно у південно-східній частині області.