ЯК І НАВІЩО СВІТ ВІДНОВЛЮЄ БОЛОТА: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Болота – це унікальні екосистеми, які мають важливе значення для збереження водного балансу та боротьби зі зміною клімату. Однак протягом останніх століть ці території активно осушувалися. Кожна країна мала свою причину для осушення. У Польщі, наприклад, торфовища перетворювали на сільськогосподарські землі.  

    А в Україні, як і в усьому Радянському Союзі, здебільшого видобували торф.

    Ситуація кардинально змінилася, коли стало зрозуміло, що болота відіграють важливу роль у регулюванні клімату.

Виявляється, коли йдеться про утримання води в ландшафті, болота – одні з найефективніших екосистем.

    Тож болота несподівано стали надзвичайно важливими через зміну клімату і потребу у воді.

    Зокрема, цікавим прикладом є Індонезія, де торфовища осушували радянські меліоратори.

    Ось уже кілька десятиліть ці болота неможливо відновити, оскільки тропічні торфи, що накопичувалися протягом тисячоліть, осушувалися.

Відновлення такого природного середовища займе понад тисячу років. 

Це мало серйозні наслідки для екосистеми тропічних лісів, зокрема для популяції орангутанів в Індонезії.

    В Україні торфові болота зосереджені переважно на Поліссі, хоча зустрічаються вони і у Карпатах.

    Є дані, що в нашій країні загалом було осушено 3 мільйони гектарів земель, але це не лише торфовища – осушували й мінеральні ґрунти з водою.

    Тож науковці припускають, що було осушено приблизно 1,5 мільйона гектарів саме торфовищ.

Якщо мета – зупинити пожежі, достатньо збільшити рівень води. 

    Але для відновлення екосистеми потрібен значно складніший і дорожчий підхід.

    Та ми ніколи не зможемо повернути ту систему, яка була. Якщо болото було повністю осушене і використовувалося під ріллю, то після обводнення воно в кращому випадку припинить виділяти парникові гази. Але накопичувати вуглець, як здорові природні болота, воно почне дуже повільно – десь 1 міліметр на рік.

Як зберігають і відновлюють торфовища за кордоном?

Шпревальд: бізнес на воді

Біосферний резерват «Шпревальд» у Німеччині – це приклад того, як можна поєднати відновлення природи та економічний розвиток. Тут колись осушували болота для вирощування овочів, але зараз ця територія відновлена як природна зона з активним екологічним туризмом. Туризм процвітає завдяки мальовничим каналам, де можна кататися на човнах, каяках чи водних велосипедах. Канали, колись меліоративні, тепер використовуються для екскурсій. Це приносить не лише радість туристам, але й дохід місцевим підприємцям, які відкрили крамнички із сувенірами та напоями. А ще, високі ціни на нерухомість біля канальчиків приносять значні податки в місцевий бюджет.

«Маннхаґенер Моор»

Заповідник «Маннхаґенер Моор» був оголошений охоронюваною територією ще в 1938 році завдяки унікальній фауні метеликів. Тут можна зустріти понад 60 видів. Проте через зміну природних умов, зокрема заліснення боліт, популяція цих видів зменшилася. Щоб зберегти цю природну красу і водночас боротися зі зміною клімату, Фонд Зуккова, що займається територією з 2011 року, працює над відновленням природного рівня води в болотах. Але не все так просто – болота сильно осушили в 1980-х роках, коли будували канави. Це порушило природний баланс. Тому сьогодні, щоб повернути болотам їхню первозданну красу, необхідно засипати ці канави та повернути рівень води на потрібну позначку. І ось після кількох років підготовки, навесні 2024 року розпочалися перші кроки на шляху до відновлення боліт – закриття великих дренажних канав. Це лише початок, але вже зараз тут можна побачити, як природа потихеньку повертає собі втрачену землю.

Соляні ставки затоки Сан-Франциско

Проєкт відновлення соляних ставків затоки Сан-Франциско є найбільшим на західному узбережжі США та охоплює 6 100 гектарів колишніх соляних випарних ставків. Мета проєкту – відновлення екосистеми, поліпшення умов для дикої природи та посилення захисту від повеней у регіоні затоки. Протягом понад 100 років значні території приливних водно-болотних угідь затоки були перетворені на соляні ставки, що серйозно порушило природні процеси і спричинило втрату середовищ для місцевих видів. Однак у 2000-х роках, усвідомивши важливість цих земель, уряд та екологічні організації об’єднали зусилля для їх викупу та відновлення. У 2003 році уклали історичну угоду на $100 мільйонів для придбання 6 100 гектарів земель, що стало стартом для South Bay Salt Pond Restoration Project. Проєкт передбачає відновлення водно-болотних угідь, створення природних захисних буферів від повеней, а також розвиток умов для екологічного туризму та спостереження за птахами.

Каррендорфські луки

Каррендорфські луки – це 350 гектарів рідкісних луків на узбережжі Балтійського моря. Колись прибережні болота займали 41 000 гектарів, але через осушення в 19-20 століттях більшість територій було втрачене. З 1993 року почали відновлення, розбираючи дамби та засипаючи канави. З 1995 року луки знову використовуються для випасу худоби. Сьогодні це справжній рай для птахів, тут збирається близько 5000 сірих журавлів, що є рідкісним для приморських територій. Головною перепоною досягнення результатів є не технічні можливості, а згоди землевласників та наявні ресурси. Робота з місцевими фермерами є ключовим елементом проєкту.

Дослідники та підприємці шукають нові підходи й альтернативи використання болотних ресурсів. 

    Наприклад, нещодавно у Німеччині почали виготовляти картонні коробки з болотних рослин. 

    І хоч більшість ініціатив досі тримається на особистій зацікавленості й ентузіазмі окремих людей, перспективи відновлення боліт стають дедалі очевиднішими.