ЧЕРНІГІВЩИНА. КОРИСТЬ І ШКОДА КОВИЛИ ВОЛОСИСТОЇ ДЛЯ ТВАРИН

квітня 07, 2025

ЧЕРНІГІВЩИНА. КОРИСТЬ І ШКОДА КОВИЛИ ВОЛОСИСТОЇ ДЛЯ ТВАРИН

На Чернігівщині росте рідкісна рослина, яка несе як користь, так і шкоду для тварин. Це – ковила волосиста, яку ще називають тирсою. Вона занесена до Червоної Книги України та охороняється й у ряді інших європейських держав. Багаторічник, який за сприятливих погодних умов та родючих ґрунтів може сягати до метра заввишки!

І поки ковила не зацвіла (у наших широтах це – липень-серпень), – вона є чудовим кормом для травоїдних тварин.

Проте після дозрівання суцвіття та появи плоду – зернівки, – цей злак стає небезпечним, особливо для довгошерстих тварин: плоди можуть заплутатися у шерсті, вкручуються у шкіру, де з’являються рани, а ще при потраплянні у ротову порожнину травмують її (ріжуть м’які тканини).

Завдяки здатності утворювати щільні дернини ця рослина може затримувати грунт та захищати його поверхню від розмивання або розвіювання.

Тому у місцях її масового зростання вона виконує протиерозійні функції.

Чому має таку назву?

За однією з версій походить від давньослов’янського слова «коваті» – кувати, рубати, бити.

Тобто це те, що можна рубати, косити.

А «тирса», скоріш за все, має походження від діалектичної литовської назви – «дирза»: так там називають іншу злакову трав’яну рослину – стоколос польовий, який чимось може бути схожий на ковилу волосисту.

На жаль, територія, де росте ця рослина, доволі швидко скорочується через розорювання степових ділянок, забудови, терасування та заліснення степових схилів, надмірного випасу худоби.

Нещодавно на Чернігівщині у Варвинській громаді з’явилась нова ботанічна пам’ятка – «Ковила Гнідинців» саме для збереження цієї рідкісної рослини, яка росте там на площі у понад 3 га у лісових масивах та степових яружно-балкових комплексах.