ЩО ДАСТЬ ЕНЕРГЕТИЧНУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНІ ШВИДШЕ – СОНЯЧНІ ПАНЕЛІ ЧИ АТОМНІ ЕНЕРГОБЛОКИ?

Повномасштабна війна радикально змінила українську енергетику. Російські атаки зруйнували понад половину електростанцій. У цій критичній ситуації країна змушена терміново шукати нові рішення, здатні швидко компенсувати втрачені потужності. Попри активне лобіювання будівництва атомних енергоблоків Україна має ефективнішу альтернативу – швидке збільшення відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) із системами накопичення.

    Україна прагне інтегруватися до Європейського Союзу, а там один із пріоритетів – Європейський зелений курс, що передбачає досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Одним із основних напрямків цього курсу є декарбонізація енергетичної системи, зокрема перехід до енергетики, що в значною мірою покладається на відновлювані джерела енергії.

    Для України це не лише вимога майбутнього членства, а й можливість залучити інвестиції у власну енергетику та створити нові робочі місця. Вже зараз зелені енергетичні проєкти отримують фінансування від міжнародних партнерів, тоді як атомні станції вимагають десятиліть окупності та залежать від іноземного ядерного палива.

    За даними Асоціації сонячної енергетики України у 2024 році побудовано приблизно 800-850 МВт сонячних електростанцій за рахунок бізнесу та домогосподарств. А державні банки України торік схвалили кредити на встановлення 83 МВт дахових СЕС із системами накопичення енергії – це рекордний показник за весь час реалізації таких проєктів у країні.

    Водночас нам треба пришвидшувати темпи встановлення сонячних панелей та збільшити амбітність, адже наразі національні цілі щодо розвитку ВДЕ не дуже оптимістичні. Згідно з Національним планом з енергетики та клімату за наступні 5 років, Україна планує побудувати лише 4,8 ГВт нових потужностей сонячних електростанцій. Це стільки ж і навіть менше, ніж деякі країни будують за один рік. 

    Наприклад, Польща за 2023 рік побудувала 4,6 ГВт нових потужностей сонячної енергетики, Італія – майже 5 ГВт. Німеччина за 2023 рік – 14,1 ГВт і майже 10 ГВт за перші 6 місяців 2024 року. В цілому українські плани на наступні 5 років навіть значно менші, ніж найбільша сонячна електростанція (6 ГВт), яку планують звести в Австралії.

    Атомну енергетику традиційно вважають дешевою, але це міф. За розрахунками інвестиційного банку Lazard, сонячна енергетика з акумуляторами вже дешевша за виробництво електроенергії на нових атомних блоках.

    Проте в Україні атомна енергетика виглядає дешевою через особливості регулювання тарифів. Держава штучно утримує низькі ціни для населення, а різницю компенсують державні компанії «Енергоатом» та «Укргідроенерго» через механізм ПСО (покладання спеціальних обов’язків). Це приховує реальну вартість атомної електроенергії, яка включає не лише будівництво, а й значні витрати на експлуатацію, утилізацію відпрацьованого палива та заходи безпеки, а штучне регулювання цін не відображає реальної економічної ефективності проєкту. Це означає, що реальні витрати на виробництво та транспортування електроенергії залишаються вищими, ніж ми звикли платити.

    У світовому масштабі сонячна енергетика вже випереджає ядерну. Потужність сонячних електростанцій перевищує 1 000 ГВт, що у п’ять разів більше, ніж загальна потужність ядерної енергетики (367 ГВт), за даними звіту про стан світової атомної промисловості за 2024 рік.

    Будівництво атомних блоків, а тим більше цілих нових станцій, надзвичайно дороге і триватиме роками. В умовах повномасштабної війни та енергетичної кризи Україна просто не має часу і ресурсів на такі авантюри.

    На початку повномасштабного вторгнення атомна енергетика забезпечувала понад 50% електрогенерації в країні. Тож не дивно, що і наразі вона відіграє основну роль у забезпеченні електропостачання.

Ця залежність стала наслідком багаторічної енергетичної політики та інфраструктурних рішень. І такий підхід швидко показав свої недоліки, адже з окупацією Запорізької АЕС ми втратили приблизно 20-25% загальної електрогенерації в Україні. Це ще раз підкреслює вразливість централізованої системи електрогенерації.

    Натомість відновлювані джерела енергії не залежать від імпортного палива, отримують підтримку міжнародних партнерів, відповідають курсу на інтеграцію з ЄС, вже зараз можуть стабілізувати енергосистему. 

    Наша країна терміново потребує швидкої відбудови, особливо враховуючи руйнування генеруючих потужностей – у нас немає можливості розкидатися обмеженими ресурсами та витрачати їх на проєкти, які можуть затягнутися на десятиліття і не принести позитивного результату.