Є в Україні чудеса: озеро Синевир

Синевир — найбільше гірське озеро України. Воно оточене легендами і загадками. Туристи з усієї Європи прагнуть помилуватись його блакитними хвилями.
Озеро Синевир, без перебільшення — легенда Карпат. Шукати цю перлину варто серед скель і лісів гірського масиву Внутрішні Ґорґани, на землях національного природного парку з тією ж назвою. Тільки уявіть, вік Синевиру приблизно 10 тисяч років, а його глибина місцями сягає 24-ох метрів. Завдяки цьому вода залишається крижаною за будь-яких погодних умов. Через це зануритися у водойму можуть дозволити собі тільки справжні відчайдухи. Чистоту озера визначають його мешканці – рибка форель, яка потребує найчистішого середовища. 
Морське Око Карпат розташоване на висоті близько тисячі метрів над рівнем моря. Синевир знаходиться високо в горах і його води настільки глибокі, що озеро не прогрівається навіть влітку. Найспекотнішої днини теплими будуть лише метр-два води, якщо зануритись глибше, вас обпече крижаним холодом.

Виникло озеро внаслідок землетрусу, до нього стікаються три гірські потоки, підтримуючи високий рівень води в будь-яку пору року. Гладінь озера іскрить блакиттю, але рівно посередині з води випростовується невеличкий острівець. Ця картина подібна до блакитного ока з темним вічком посередині — саме тому Синевир і отримав свою другу, вельми романтичну назву: Морське Око.
Озеро оточене старими смереками, тут надзвичайно легко дихати — завдяки аромату хвої, що насичує повітря. Хоча поблизу туристичної перлини завжди чимало людей, тут можна зустріти диких звірів. Територія природного парку знаходиться під охороною, на цій ділянці заборонене полювання, рубка лісу та будь-яке інше втручання у справи дикої природи.
Скульптура, що прикрашає озеро, зображує двох коханців: юнака на ім’я Вир і дівчину Синь — за легендою саме від їхніх імен утворилась назва озера. Висота монументу сягає 13 м. Що ж це за легендарні закохані, які дали ім’я найбільшому карпатському озеру?
Легенда розповідає про дочку місцевого графа, очі якої були сині та глибокі, наче небо. Одного разу, збираючи в лісі квіти, вона зустріла пастуха, що грав на сопілці, і

покохала його. Графська дочка почала все частіше приходити до лісу, щоб послухати, як пастух виграє на сопілці. Коханці продовжували зустрічатись навіть після прямої заборони графа — і тоді розлючений батько наказав вбити пастуха, скинувши на нього з гори камінь. Коли Синь дізналась про трагічну долю свого коханого, обняла камінь і гірко заплакала. З її сліз утворилось ціле озеро, що й донині.
Ще одна легенда розповідає також про нероздільне кохання багатого парубка Вира та бідної сироти Ксені (Синя, Синь). На місці, де тепер озеро, колись було стійбище, вівчарі виготовляли молочну продукцію. Саме тут вперше зустрілися юнак з дівчиною. Вир одразу покохав надзвичайну вроду Ксенії, а от вона не одразу відповіла взаємністю. Не того, що не кохала, а того, що знала – нема у них майбутнього. Закоханий та наполегливий хлопець таки зумів переконати Ксеню пірнути з головою в почуття, забувши про всіх ворогів. Проти волі батьків готувалися до весілля. Діватися було вже нікуди – дівчина завагітніла. Мати Ксенії, бідна вдова, залякала дівчину, що нікому не потрібна вона буде з дитиною. Щоб якось заспокоїтися, вирушила бідолашна дівчина в гори до коханого. Дорогою відчула наближення пологів і вже перед самим стійбищем закричала: «Коханий мій, Вире»! Вівчарі здійняли дикий регіт: мовляв коханка прийшла до Вира. А нещасна дівчина і дитина померли під час пологів. З горя хлопець видерся на найвищу смереку і кинувся на гостру скалу. Розлючені батьки парубка довго знущалися над тілом Ксенії. Не витримавши такого горя, вдова померла з прокльонами на устах. Її страшним бажанням було, щоб всі ці люди провалилися крізь землю, а на цьому місці утворилося озеро. Так і сталося.
Рослинний світ водного плеса представлений переважно плаваючо-водними

рослинами та їх прибережно-водними угрупуваннями з участю рдесника альпійського і кучерявого, лепешняка плаваючого, хвоща болотного, також м’яти перцевої.
В районі впадання в озеро трьох потічків наявні евтрофні болітця, в яких переважають лепешняк плаваючий та хвощ болотний. У складі прибережної флори озера Синевир є рідкісні види, занесені до Червоної книги України (2009): баранець звичайний, плаун річний, білоцвіт весняний, пальчатокорінник траунштейнера, пальчатокорінник трав’яний, пальчатокорінник плямистий, зозулині сльози яйцевидні, зозулині сльози серцелисті, а також лобарія легеневоподібна, яка вважається індикатором чистого повітря.
В озері Синевир наявні високогірні види фауни: форель райдужна, форель струмкова, форель озірна, бабець звичайний, бабець строкатоплавцевий, гольян звичайний, а також рідкісні для фауни України харіус європейський і рак річковий. У прибережній смузі озера водяться рідкісні для фауни України види: жаба прудка, саламандра плямиста, полоз лісовий, мідянка.

631507796368-522699 synevyr6