Але майбутнє тому і майбутнє, що має бути, що б не було!

 “Майбутні злочинці іще в личинці…”

Майбутні злочинці іще в личинці.
Колишньому глоду вже не до плоду.
А десь в Березівці чи в Чучинці
чучикає баба майбутнє народу.

Воно лежить у рожевій льолі,
йому на поріг прибита підкова.
Над ним схилилось обличчя Долі, –
її усмішка така загадкова!

Слова підлітають над гривою казки,
і серце підказує правду уму.
Не східні царі, не волхви, не підпаски; –
жоржини прийшли поклонитись йому.

І верби прийшли. І прийшло незабутнє.
І люди, й не люди, добро і зло.
Але майбутнє тому і майбутнє,
що має бути, що б не було!

Морями пшениці, у пахощах м’яти,
де літо стоїть, як мальований глек, –
пливуть і пливуть колискові фрегати,
летять космонавти на крилах лелек…

Ліна Костенко