О Деснонько

Коли Чернігів був у облозі,

Десна напувала містян водою.

О Деснонько, красуне тихоплинна,

Несеш ти води з далечі віків

Під окрики тужливо-журавлині,

Під шепотіння весен тополине

І плач гіркий матусь і удовиний

Ти відчувала рани вояків.

Ти знала запах пороху і диму,

Вмивала закривавлене чоло,

Пережила не раз лиху годину,

І все ж вода прозоріша за скло.

О Десно, синьоока чарівнице,

Ти свідок і звитяг, і каяття,

Свята твоя воістину водиця

Чернігову рятує знов життя.

Обох вас тісно доля поєднала,

Без нього ти – не ти і він – не він.

Аби в чужім ярмі всі не стогнали,

Ординців у Московію прогнали

І перемоги смак, як є, пізнали,

Дай, Боже, щоб не знала ти вже війн!

26.03.2022.

Ганна Верес (Демиденко).