3 травня - Міжнародний День Сонця

  

Сонце - найближча до нас зірка, що являє собою могутнє джерело енергії, без якої не можливе життя всього живого на Землі. Воно постійно випромінює в усіх ділянках спектра електромагнітні хвилі від рентгенівських i ультрафіолетових променів до радіохвиль. Сонце є для нашої планети найпотужнішим джерелом космічної енергії. Воно дає нам світло і тепло, які необхідні не тільки людям, але також рослинам і тваринам. Без сонця у нас не буде повітря і води: повітря перетвориться  на рідкий азотний океан, а вода замерзне. Наша планета виникла близько сонця і життя на ній зародилося завдяки йому.

        Сонце дає людям відновлювану енергію, яку легко використовувати. Така енергія не утворює токсичних і радіоактивних відходів.

        З 1994 року для залучення уваги до можливостей використання поновлюваних джерел енергії європейське відділення Міжнародного товариства сонячної енергії, на добровільній основі організовує щорічний день Сонця – 3 травня.

        Забираючи частину сонячної енергії, треба не принести серйозних змін в енергетичний баланс планети. Останнім часом використання сонячної енергії стає все більш популярним. Це пов'язано з подорожчанням інших видів енергії. Сьогодні виробляється велика кількість різних товарів, що працюють на сонячних батареях. Цей вид енергії є дешевим і екологічним, дозволяє уникнути видобутку і спалювання палива. Завдяки можливості використання його енергії можна суттєво скороти використання викопних ресурсів для обігріву приміщень.

        Сонце випромінює ультрафіолет, який володіє антисептичними властивостями. Його можна використовувати з метою дезінфекції води і різних предметів. Це випромінювання також здатне викликати загар на шкірі людини, і володіє деякими іншими біологічними ефектами - наприклад, воно сприяє виробленню в організмі людини вітаміну D.

        Люди здавна поклонялися Сонцю як божеству і влаштовували на його честь різні свята. В Київській Русі такими святами були Масниця, День літнього сонцестояння і День весняного рівнодення. На честь Сонця писались заклинання, пісні, влаштовувалися ігри.

Ми пропонуємо для наших читачів казки про Сонце, які ви із задоволенням прочитаєте.

Куди ховається сонечко 

Жило на світі Сонечко.
Світило воно людям на землю, приносило їм тепло і затишок, дарувало радість.
Так тривало дуже довго, але якось Сонечко помітило, що люди не радіють йому, бо звикли і стали байдужими.
Тому сонечко надумало сховатися. За високими горами і глибоким морем воно збудувало собі домівку. Сонечко зайшло додому і вирішило з неї не виходити.
Люди дуже здивувались, коли на небі не стало їхнього світила.
Але коли воно не з'являлося дуже давно, всі жителі землі занепокоїлись. Вже не чути було сміху, люди мерзли.
І тоді вони вирішили пошукати Сонечко, але не було видно ніякої дороги, тому просили в неба допомоги, і воно раптом засяяло мільйонами зірок, а молодий Місяць вказав шукачам шлях до домівки сонечка.
Коли люди прийшли туди, воно якраз прокинулось.
Тоді найсміливіший з людей виступив уперед і промовив:
-- Будь ласка, повертайся назад, адже без твого тепла ми замерзаємо, твої промінці дарують нам радість, без тебе все в'яне, а звірі ходять похмурі.
-- Ви про мене забули, -- відповіло Сонечко, -- але саме я дарую вам життєву енергію.
-- Повертайся назад, ми будемо тобі вдячні, -- мовили люди
-- Мені краще вдома, -- відказало світило.
Воно глянуло на сумні обличчя людей і промовило:
-- Добре, я повернусь, але буду світити тільки вдень, а вночі відпочиватиму вдома. Тоді вам світитимуть Місяць і зорі. А ви з нетерпінням чекатимете нового дня.
Так і повелось, що сонечко освітлює землю вдень, а вночі ховається, щоб люди відпочили.
А новий день принесе нові радощі, коли Сонечко повернеться! 

Солтис-Смирнова Марія Петрівна

Сонечко та Хмаринка 

З ранку на вулиці було сонячно. Діти та дорослі, тварини, птахи та рослини ніжилися в лагідних променях сонця. Але раптом на небі з’явилася Хмаринка та надула щічки. Від цього вона стала сірою та затулила собою сонечко. А потім Хмаринка почала поливати землю дощем. Люди поспішили з вулиць додому, земля стала мокрою. Тваринки та птахи заховалися в своїх домівках, а квітки нахилили голівки до землі.

- Дивись, що ти наробила, Хмаринко! - ображено сказало Сонечко, ховаючись у Хмаринки за спиною. – Своїм дощем ти налякала та розігнала усіх навколо. Бачиш, мене люблять, а від тебе всі повтікали! Ще й мені заважаєш гуляти. Не буду з тобою дружити! – заявило Сонечко Хмаринці.

Хмаринці було неприємно таке чути, тому що вона вважала Сонечко своїм другом. А ще Хмаринка дуже любила людей, землю та все, що росте та живе на землі, та хотіла, щоб всім було добре. Тому Хмаринка вирішила: «Якщо я дійсно заважаю, то краще буду сидіти тихо в своїй домівці та не стану більше лити дощ».

Хмаринка попливла додому, а на небі знову з’явилося Сонечко. На вулиці стало людно, а Сонечко раділо, що тепер Хмаринка не заважає йому гратися.

Так минав день за днем. Хмаринка не виходила зі своєї домівки, а тільки потайки спостерігала, що робиться на вулиці. Та ось одного разу вона помітила, що земля стала сухою, квітки та дерева втратили яскравий колір. Дорослі та діти, а також тварини стали втомленими та засмученими й більше не раділи Сонечку. Сонечко також це побачило і перелякалося: «Що ж робити? Здається, всі втомилися від моїх променів, та їм не вистачає дощику!»

Сонечко вирішило покликати на допомогу Хмаринку, але не знало, як звернутися до неї. Адже воно нещодавно сказало Хмаринці, що не дружить з нею. Сонечко завітало до Хмаринки у гості та не встигло ще нічого сказати, як Хмаринка сама все зрозуміла.

Вона швидко вийшла з дому, надула щічки та почала лити на землю дощик.

Скоро Сонце та Хмаринка побачили, як люди, тваринки та птахи стали бадьорими, а земля та рослини ожили. Так Хмаринка напоїла їх та освіжила повітря.

Сонечко зраділо, що все стало добре, як раніше.

- Вибач, Хмаринко, що я погано про тебе казала, - сказало Сонечко. – Давай з тобою будемо друзями.

- Давай! – радісно відповіла Хмаринка, адже вона так хотіла мати друзів!

З того часу Сонечко та Хмаринка стали хорошими друзями. Тепер вони по черзі виходять на вулицю, щоб нікого не втомлювати довгою спекою чи дощем. Та інколи Сонечко також виходить подивитися, як йде дощик. В цей час на небі з’являється різнокольорова веселка.

Олена Кукуєвицька

А ще вашій увазі вікторини і вправи для цікавого дозвілля