НАЙБІЛЬШИЙ АЙСБЕРГ СВІТУ «ПРОКИНУВСЯ» І ПОЧАВ ДРЕЙФУВАТИ
Чи можете ви собі уявити, що айсберги, які ще
кілька сотень років тому відкололися від материків, досі плавають в океані? Це,
безумовно, одне з найдивовижніших чудес природи. Звичайно, навряд чи хтось із
нас про це замислювався, але щороку на полюсах сотні тисяч крижаних брил
відокремлюються від льодовиків і сповзають у море. Айсберги можуть бути
надзвичайно великими. На поверхні води видно лише близько 10 відсотків від їх
справжнього обсягу. Більша ж частина ховається під водою.
Айсберг A23a, найбільший айсберг у світі, який нещодавно почав рухатися, тепер вільно дрейфує на північ від Антарктиди. Айсберг розміром приблизно зі штат Род-Айленд, що займає площу 1,5 тис. кв. миль (близько 3,9 тис. кв. км). Наразі він перебуває під пильним наглядом, оскільки незабаром може зіткнутися з Антарктичною циркумполярною течією, яка відправить його в «алею айсбергів» у Південному (Антарктичному) океані.
Айсберг A23a, найбільший айсберг у світі, який нещодавно почав рухатися, тепер вільно дрейфує на північ від Антарктиди. Айсберг розміром приблизно зі штат Род-Айленд, що займає площу 1,5 тис. кв. миль (близько 3,9 тис. кв. км). Наразі він перебуває під пильним наглядом, оскільки незабаром може зіткнутися з Антарктичною циркумполярною течією, яка відправить його в «алею айсбергів» у Південному (Антарктичному) океані.
«Айсберг такого масштабу має потенціал, щоб
зберегтися досить тривалий час у Південному океані, навіть незважаючи на те, що
там набагато тепліше, і він може просунутися далі на північ, у бік Південної
Африки, де він може завадити судноплавству», – розповів Олівер Марш, гляціолог
Британської антарктичної служби.
Айсберг A23a впав із шельфового льодовика
Фільхнер-Ронне в Західній Антарктиді 1986 року, але плита завтовшки 1300 футів
(близько 400 метрів) згодом застрягла на місці в прилеглому морі Ведделла. Там
він простояв нерухомо майже чотири десятиліття. Тепер, після більш ніж року
руху, айсберг вийшов за межі північного краю Антарктичного півострова.
A23a набирає швидкість, у айсберга є низка
потенційних можливих напрямків, зокрема, дрейф до південноафриканських
судноплавних маршрутів. Якщо замість цього він попрямує до острова Південна
Джорджія, він може сісти на мілководний континентальний шельф або зіткнутися з
островом, відомим місцем проживання тюленів, пінгвінів і морських птахів. Однак
більш імовірно, що він залишиться поблизу Антарктиди.
Також можливо, що нічого не станеться, і A23a
може просто почати розколюватися під час своєї подорожі та в кінцевому підсумку
не становитиме загрози для дикої природи або судноплавства.
Дослідник льодовиків Роберт Гілмор буває в
Антарктиді кожен рік. Він приїжджає сюди з експедиціями для організації Polar
Latitudes. Так ось, за спостереженнями фахівця, айсберги тануть неймовірно
повільно і так само повільно пересуваються.
Кожен з них по своєму унікальний і зовні різний.
Наприклад, темні прожилки можуть говорити про те, що колись в порожнини
потрапляла вода, яка в подальшому замерзала. А компактні голубуваті айсберги,
швидше за все, куди старші деяких своїх побратимів, вони не заломлюють світло і
в результаті виходить своєрідна оптична ілюзія.
Айсберг (нім. Eisberg, що буквально означає
«крижана гора») – це величезна плаваюча крижана брила, яка відкололася від
льодовика або полярного морського льоду.
Найбільшою в історії катастрофою на морі,
викликаною зіткненням з айсбергом, стала загибель «Титаніка» у 1912 році.
Саме після цієї трагедії деякі країни розробили
програму відстеження потенційно небезпечних айсбергів, і з тих пір подібних
катастроф вже не траплялося.
Всі великі плавучі льоди відслідковуються з супутників
і за допомогою літаків-безпілотників, і на них навіть скидають спеціальні
маячки.
Іноді, в міру танення, айсберг може
перевернутися «догори ногами», коли його надводна частина стане важче
підводної. А підводна його частина завжди помітно темніше, і візуально помітити
таку плавучу крижину набагато складніше.
Перевернуті айсберги
називають чорними, і вищезгаданий «Титанік» зіткнувся саме з таким.
В середньому айсберги «живуть» близько 2 років, але окремі екземпляри існують роками. На деяких особливо великих і старих крижаних брилах розміром з невеликий острів навіть розміщують автоматичні науково-дослідні станції.
Існують проєкти з використання айсбергів як джерела прісної води для постачання у посушливі регіони Землі. У всіх айсбергах, одночасно плаваючих в океанах і морях, прісної води міститься більше, ніж у всіх озерах і річках світу, разом узятих!
До того ж, технології буксирування плавучих крижаних брил вже існують. Для захисту нафтових платформ створені спеціальні судна-буксири, здатні потягти в бік айсберг вагою у кілька мільйонів тонн.
Айсберги нагадують витвори мистецтва, витесані з криги природою.
Коментарі
Дописати коментар