Є в світі чудеса: Гора Арарат – символ Вірменії

Гора Арарат – символ Вірменії, знаходиться в сусідній з нею Туреччини. У гори відразу дві історії: одна – офіційна, а друга – легендарна. Коли біблійний Ной врятував майбутнє людства під час Потопу, виявився він на своєму ковчегу саме на горі Арарат. Звідси, коли пішла вода, спустився він в Арарат долину, де й жив щасливо зі своєю сім’єю і саме звідси і відродилася цивілізація. Для кожного вірменина Арарат – священна гора і символ батьківщини. Втраченої Батьківщини.

Згідно з двома договорами, укладеними в 1921 році, Арарат опинився на території Туреччини. І тепер синам і дочкам Вірменії залишається лише милуватися мальовничими видами цієї красивої гори. Взагалі-Арарат – це дві гори. Подібно Ельбрусу, у неї дві височини, дві вершини – Великий Арарат і Малий, які знаходяться в 12 кілометрах один від одного і обидві вони – згаслі вулкани.  Невідомо, коли Арарат вивергався востаннє. Вчені припускають, що найвищий вулкан Туреччини виявляв активну вулканічну діяльність в III тис. до н. е., оскільки під товщею лавових нашарувань дослідники знайшли чимало артефактів, що належать до раннього бронзового віку і залишки людських тіл. Після цього гора заспокоїлася і особливої

активності не проявляла. Повністю заснулим вулканом Арарат назвати не можна, оскільки останні прояви вулканічної активності відбулися відносно недавно, в середині XIX століття, викликавши сильний землетрус, через який виявилися повністю зруйновані монастир Святого Якова, і невелике село аргура (після цього будь-яких поселень на схилах гори вже не облаштовували). Варто зауважити, що вищезазначене виверження було специфічним — відбувалося воно глибоко в землі, а лава не викидалася. Зараз Арарат від Вірменії відокремлюють 32 км. Незважаючи на це, Арарат зображений на гербі Вірменії. Навколо гори Арарат розташований

 національний парк, площа якого перевищує 88 тис. га. При цьому цікаво, що входять в нього не тільки гірські вершини Арарат, але і ділянка, на якій дослідники досі намагаються відшукати легендарний Ноїв ковчег. Віра в те, що Ноїв ковчег по сей день знаходиться на вершині Арарату, відображена ще у Йосипа Флавія, який в першому столітті нашої ери писав: "Одну частину корабля можна виявити ще й сьогодні у Вірменії. Там люди набирають смолу для виготовлення амулетів. Вірмени називають це місце «причалом», де ковчег залишився лежати навіки, і показують збережені до сьогоднішніх днів його частини". Марко Поло, який проїжджав в 15 столітті повз гори Арарат, писав: «Ви повинні знати, що в цій країні Вірменії, на вершині високої гори спочиває Ноїв ковчег, покритий вічними снігами, і ніхто не може туди, на вершину, забратися, тим більше, що сніг ніколи не тане, а нові снігопади доповнюють товщину снігового покриву». Місцеві віруючі протягом довгих століть були впевнені: гора ця священна і піднятися на її вершину простим смертним не під силу. Існує легенда про те, що святий Яків тричі намагався піднятися, щоб побачити і поклонитися легендарному Ноєвого ковчегу, тричі засинав на дорозі, після чого прокидався внизу вулкана. Після третьої спроби до нього нарешті з’явився ангел, який і повідав про те, що смертним на гору Ноя підніматися категорично заборонено. Тому вірмени настільки були переконані в святості своєї гори, що будь-які спроби сходження сприймали як святотатство і вважали богопротивним справою.

Місцеві священики і гадки не мали про те, що таке можливе здійснити: коли англійський дослідник Брайс, підкоривши вершину Ноя в 1876 року, повідомив про це вірменському священику, той йому просто не повірив. Віра в те, що вершина Арарату недосяжна для людини, існувала навіть після того, як в 1829 році професор Дерптського університету Йоганн Фрідріх Паррот підкорив вершину Арарату, яка на той момент була частиною Російської імперії. Двоє з супроводжували Паррота вірмен після сходження стверджували, що піднялися на велику висоту, але не на вершину. Влітку 1916 року російський лейтенант Росковітський виявив на вершині Арарату Ноїв ковчег, майже повністю вмерзлий в лід озера. Він зробив потрібні заміри Ковчега, креслення його основних конструктивних частин. Однак незабаром в Росії почалася революція і документи експедиції Росковітського були втрачені. Цей випадок був не єдиним, коли Ноїв ковчег або сліди його присутності були виявлені на Арараті. Наприклад, в 1974 році американцями була зроблена фотозйомка Арарату з висоти 4600 метрів. На фотографіях, отриманих з багаторазовим збільшенням, був ясно представлений об’єкт, що лежить в одній з ущелин гори, дуже схожий за своєю формою і розмірами на ковчег. Незважаючи на численні свідоцтва, Ноїв ковчег на Арараті поки залишається напівміфічним. При цьому, у 1959 році в тридцяти кілометрах від Арарату був виявлений ковчег, за розмірами збігається з біблійним. Можливо, що це і є справжній Ноїв ковчег, а не той, який люди марно шукають на вершині Великого Арарату. 

Гора Арарат завжди викликала захоплення своєю красою і величністю. Поети і художники багато разів віддавали їй данину в своїй творчості. Символ Вірменії (а Арарат і Ноїв ковчег зображені на гербі Вірменії) і сьогодні – предмет захоплених відгуків, людей, що побували на цій вершині.