КРУТОРОГІ УКРАЇНСЬКІ ТУРИ ОСЕЛИЛИСЯ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

На території Чернігівщини вже не перший рік розводять турів – первісних тварин, безпосередніх пращурів свійського бика, які вимерли багато років тому. Тури є одними з найбільших ссавців, які існували на Землі. Ці тварини втратили своє природне середовище і були витіснені, а пізніше й повністю знищені. Німецькі зоологи змогли знову вивести цю породу на початку минулого століття. Вона отримала назву «тури 2.0». Ці тварини дуже подібні за зовнішністю та способом життя зі своїми первісними предками. Наразі тури успішно займають їх нішу в сучасних екосистемах.

    Легендарні бики з крутезними рогами мають жити без контакту з людьми. Новина про те, що в парк природи «Беремицьке» на Чернігівщині привезли «нащадків» прадавніх турів, теплою хвилею пройшлася інформаційним простором і зігріла позитивом багатьох людей.

    І звісно, зраділи цій події в самому парку, де із завезенням тварин стартувала друга частина проєкту Благодійного фонду «Беремицьке Біосфера» з відтворення туроподібної худоби в Україні.

    А подивитися, наскільки до своїх пращурів наблизилась виведена селекціонерами популяція, дозволяє поява биків Хека у «Беремицькому».

    Відомо, що первісний бик (тур) – один із найбільших в історії наземних ссавців, який спочатку був витіснений із середовища свого проживання, а потім і винищений. Його вага досягала 1000 кг, довжина – 3-х метрів, а висота в холці – 180 см. Ознакою тура були великі вигнуті чашоподібні роги завдовжки 70 см. Крім того, він мав гривку.

    Зі стародавнім туром пов’язано багато легенд і пам’яток у різних країнах світу. Помітний слід ця тварина залишила й у вітчизняних фольклорі, літературі, топоніміці. Так, наприклад, корінь «тур» в Україні мають назви ряду населених пунктів і водойм (міста Турійськ, Турка, село Туропин, річка Турія та ін.). А про могутність биків, описуючи свої мисливські пригоди, згадував, зокрема, князь Володимир Мономах. «Два тури мене на рогах підняли з конем», – писав він.

На турів київські князі любили полювати в чернігівських лісах. Утім, зникнення цих биків, вважають фахівці, стало наслідком не стільки полювання, як знищення ареалу їх проживання – масового вирубування лісів під поселення людей. 

    Незгасний інтерес до цієї вимерлої 300 років тому тварини спонукав натуралістів низки країн Європи спробувати відтворити її шляхом селекції. Адже гени справжнього тура збереглися в багатьох видах великої рогатої худоби (первісного тура, до речі, вчені вважають пращуром сучасного свійського бика).

    Першими виведенням туроподібної худоби в першій половині XX століття зайнялися брати Луц і Хайнц Хеки з Німеччини. Один із них працював директором Берлінського зоопарку, а другий – Мюнхенського. Витривалу й схожу на турів породу биків, яка тепер носить ім’я братів, вони вивели шляхом зворотного схрещування.

    Під час Другої світової війни Берлінський зоопарк був розбомблений і виведена там популяція повністю загинула. Мюнхенська теж постраждала, але 18 биків звідти вижили.

    Уцілілих після війни биків Хека з Мюнхенського зоопарку продали у фермерські господарства. Там вони були аж до 1980 року, доки Вальтер Фріш   не зібрав 150 їхніх нащадків докупи. Він відновив усю племінну книгу і почав серйозну селекційну роботу на острові Вьорст у Північній Баварії. Ідею Фріша відродити тура підхопили селекціонери й інших країн. У 1980-х роках відповідну роботу почали проводити фонди «Аурох» у Франції і «Таурус» у Нідерландах. Завдяки цьому в 2000-х роках були виведені так звані «тури 2.0», здатні виконувати екологічну роль своїх вимерлих предків. Після закінчення селекційних дослідів (а вони триватимуть до 2025 року) фонд «Таурус» планує розселити вирощене поголів’я «турів 2.0» по всіх європейських анклавах. Сьогодні в національних парках Європи налічується вже 4 тисячі нащадків отих 18-ти вцілілих після війни тварин.

    У парк «Беремицьке» 12 особин биків Хека привезли з латвійського Національного парку «Кемері», де вони жили в дикій природі й самі добували собі їжу. Однак, називати їх турами, зазначає директорка фонду «Беремицьке Біосфера» Тетяна Ферльовська, з наукової точки зору – неправильно. Тому що тури жили до 1627 року, а все, що пізніше, є штучно виведеною туроподібною великою рогатою худобою. Хоча вона і має темний окрас і дійсно дуже схожа на справжніх первісних турів.

При відборі кандидатів на переїзд в Україну ставка робилася на молодняк. Перш за все тому, що він іще не встиг адаптуватися до інших природних умов і харчової бази латвійського парку і легше переживе реакліматизацію на Поліссі. Ще одним параметром, за яким відбирали тварин в Україну, був їхній характер. Перевагу віддали спокійним, неагресивним і стресостійким. Для перевезення на далекі відстані відбираються саме такі.

    Ніяких кличок худобі Хека в парку не даватимуть – у заповідниках це не заведено. Тварини житимуть у дикій природі й ніякої прив’язки до людини вони мати не повинні. З цієї ж причини їх не можна торкатися і гладити. Дика тварина, наголошують працівники парку, не має відчувати контакту з людиною. І туристу спостерігати за ними краще з відстані 10-20 метрів.

    Щодо можливої агресивності туроподібних, то це виключено. Тому що характер навіть прадавнього тура був абсолютно мирний. Сформувало його становище в природі, яке займав цей величезний бик. Після вимирання мамонта і шерстистого носорога він упродовж тисяч років був наймогутнішою твариною у місцях свого проживання і практично не мав ворогів. На відміну від свого родича – зубра, який нікого не підпускав ближче, ніж на 100-150 метрів, а зачувши людину, тікав. Тур не реагував ні на які рухи довкола себе. Це й дозволило людині приручити його. Сьогодні фахівці вважають, що українська сіра степова порода великої рогатої худоби – це одомашнений тур періоду трипільської культури. 

    До речі, представників сірої степової теж можна побачити в «Беремицькому». Це – дуже великі корови з крутезними рогами. Зовнішня схожість з туром дозволяє співробітникам парку думати про експериментальне схрещення її з биком Хека. Але це буде залежати не тільки від них. Крім того, у планах парку – придбання подібних до завезених на Чернігівщину биків тварин у Нідерландах і Німеччині для проведення селекційної роботи, а в кінцевому підсумку – утворення великого поголів’я туроподібних.

    І насамкінець – про роги. У привезених в Україну молодих нащадків бика Хека вони поки що невеликі. Та мине трохи часу – роги виростуть і, як має бути у справжніх турів, закрутяться уперед. За рогами, до речі, слідкують усі, хто займається селекцією туроподібних. Тому що роги – одна з головних ознак виду. 

    У нашій області сучасних турів можна зустріти у парку природи «Беремицьке». Та окрім турів у парку є й інші копитні тварини, такі як тарпаноподібні польські коні, кулани, муфлони та багато інших.

    Більше про парк природи «Беремицьке» можна дізнатися на сайті https://chernihivregion.travel/places/park-prirod-beremicke