ВІЙНА І ЛІС: ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ЛІСАМИ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

На світанку 24 лютого 2022 року, коли в Україну полетіли перші ракети, бомби і снаряди, поряд із людськими жертвами з’явилась ще одна жертва – природа: ліси, річки, луки, степи, рослини і тварини, що їх населяють. У лихолітті воєн трапляється, що забувають про людей. Годі казати про природу! Російські окупанти, що рухались з території Білорусі і росії у напрямі Києва, Чернігова, Житомира, Сум, проходили через ліси Полісся. Ці ліси ще тисячі років тому слугували жителям наших земель – не тільки як джерело деревини, лісових продуктів – меду, грибів, ягід, лікарських трав, випасання худоби, але й як рубіж, на якому зупиняли ворогів, сховок і прихисток для населення чисельних сіл, містечок і міст. 

    Не підвели вони й цього разу: ліс став нездоланною стіною на шляху російських окупантів, унеможливив безперешкодне пересування багатокілометрових колон броньованої техніки ворогів. Не в змозі здолати ліс, росіяни пішли по шосейних та лісових дорогах, поруч з якими, у лісах та на болотах, на них чекали українські захисники. Наші бійці, користуючись лісом у якості укриття і знаннями місцевості та допомогою місцевого населення, з близької відстані палили ворожу техніку, знищуючи окупантів.

    Малозаселена лісова і заболочена місцевість виявилась складним театром для російських військ, з якого вони – вперше з моменту повномасштабного вторгнення в Україну – вимушені були відступити. В чернігівських і київських лісах окопи Другої світової і українсько-російської воєн часто знаходяться зовсім поруч, таким чином ніби підкреслюючи паралелі боротьби: тоді з фашистами, а тепер – з рашистами. Після відступу окупантів на територію росії і Білорусі і переходу війни на Півночі України у позиційну з’явилась можливість осягнути збитки, завдані діями окупантів людям. І лісу, з яким місцеве населення нерозривно пов’язане. Адже в Україні, крім Полісся, тільки, мабуть, у Карпатах, можна прослідкувати такий тісний зв’язок щоденної діяльності людини і лісу.

    Перший наслідок, який кидався в очі відразу після втечі окупантів. Повсюди стояли знаки «Міни», «Заміновано». Повсюдна замінованість та забруднення вибухонебезпечними предметами. На півночі України ще з весни 2022 року було запроваджено заборону на відвідування лісів. Через міни, снаряди і, особливо, протипіхотні і протитанкові міни. З тих пір, попри наполегливу роботу українських саперів, час від часу з’являються повідомлення про загибель і каліцтво людей внаслідок підривів на мінах. Останній смертельний випадок – у жовтні 2023 року.

    Як у ліс потрапляють люди, коли діє заборона? Поліщуки звикли, що ліс – джерело різних корисностей для повсякденного життя. Для місцевого населення вкрай важливе значення має збір грибів та ягід: частину споживають самі, частину – здають за гроші. Цей лісовий промисел для багатьох мешканців лісових сіл є основним джерелом доходів. Через ліс добираються до лісових річок на риболовлю. У лісі – дрова для опалення. Тому, попри заборону, люди і далі ходять до лісу. На більшій частині Чернігівської області, звільненої від окупантів у березні 2022 року, проведено розмінування, але небезпечні несподіванки все ще нагадують про себе. Якщо ж говорити про північні району на межі з росією та Білоруссю, то тут все ще залишилось багато замінованих ділянок. Крім того, час від часу має місце нове мінування, яке здійснюють рашистські диверсанти на найближчих до кордону ділянках. Там – особлива небезпека!

    Результатом замінування є не тільки загибель людей. На мінах гинуть і тварини. Від зайців, лисиць до лосів, ведмедів, козуль, рисей. У замінованому лісі неможливо вести лісове господарство, гасити пожежі, які тут спалахують під час ворожих обстрілів. І звісно, тут не збирають гриби, ягоди, ніхто не приїздить у такий ліс на відпочинок. Все це – втрати від вторгнення – як прямі, так і опосередковані.

    У місцях активних бойових дій – у передмісті Чернігова, вздовж шосейних доріг між Черніговом і Києвом – ліс потерпів від прямого знищення дерев внаслідок потрапляння снарядів, мінометних мін, ракет, артилерійських боєприпасів дрібніших калібрів. Після вигнання загарбників з території Чернігівської області, за даними обласного управління лісового та мисливського господарства, на Чернігівщині таким чином було знищено близько 400 га лісу. На таких ділянках знищено не лише дерева, підлісок, пошкоджено грунтовий покрив. На них залишається небезпека підривів боєприпасів, що не розірвалися. На прилеглих ділянках дерева посічені уламками, що уповільнює їх ріст та розвиток. При сильних ступенях уламкових і кульових пошкоджень дерева можуть уражатись хворобами. Але навіть за умови розмінування використання деревини з таких ділянок на дрова залишається проблематичним, адже металічні уламки будуть пошкоджувати лісорубний інструмент, зводячи вигоди до нуля, навіть до від’ємних показників. Триваючі обстріли в області поступово збільшують цей показник, особливо на території Новгород-Сіверського району, де вони відбуваються щоденно. Отже, в умовах війни ліси української Півночі перебувають у небезпеці.