Як сприяти продовольчій безпеці України під час війни
Що таке продовольча
безпека? Продовольча безпека – це про наявність і доступність їжі. І переважно
ми говоримо про неї у світовому масштабі, адже вона пов’язана з міжнародною
торгівлею та ланцюгами постачання. Це питання стало особливо гострим з початком
повномасштабної війни росії проти України і зачіпає не лише нас, а й увесь
світ. Бо наша країна – одна з найбільших виробниць та експортерок основних
продуктів. До прикладу, більше половини зерна, що вирощується в Україні, іде на
експорт – і це не лише важлива галузь для нашої економіки, а і їжа для десятків
мільйонів людей по всьому світу. В основному воно йде в африканські й азійські
країни, які надзвичайно від нього залежні. Для ЄС ми також одні з топ
постачальників.
Українське зерно
дешеве, зокрема, через зручну логістику, а також через низькі екологічні
стандарти, які дозволяють вирощувати його з меншими витратами і більшою шкодою
для довкілля. Тож навіть якщо світ знайде заміну, вона буде значно дорожчою, а
потерпатимуть від цього в першу чергу бідніші країни.
Як пов’язані
продовольча безпека і стан довкілля? Сільське господарство – це та галузь
економіки, яка чи не найбільше залежна від якості довкілля, стану ґрунтів,
наявності води, сприятливих погодних умов. І агровиробництво вже відчуває
наслідки забруднення довкілля і зміни клімату. Повномасштабна війна ж лише
посилить довготривалі наслідки для галузі. Ґрунти, які потерпали від воєнних
дій, вибухів чи обстрілів, з великою імовірністю більше не можна буде
використовувати для господарства ще дуже тривалий час. Як мінімум, розмінування
цих земель триватиме, за різними оцінками, від 5 до 10 років. Але навіть після
цього знадобляться століття, щоб їх очистити та відновити, в тому числі
забруднення важкими металами. Саме сільське господарство, особливо таке
інтенсивне, як в Україні, також шкодить довкіллю, від якого залежить – тим же
неконтрольованим внесенням добрив чи пестицидів.
Як
повномасштабна війна вплинула на продовольчу безпеку України?
Ми виробляємо
продуктів із надлишком і можемо дозволити собі експортувати й годувати ще
десяток країн. З одного боку це – наша суперсила, з іншого ж, така орієнтація
на експорт зробила нас вразливими на локальному рівні. Ці великі системи стали
зручною мішенню: одним влучанням в елеватор можна зруйнувати всю систему
розповсюдження продовольства. Тож для власної безпеки в процесі відновлення ми
маємо подбати про децентралізовані продовольчі системи. Бо скорочення відстані
між виробником і споживачем робить ланцюжок більш сталим.
Що можна зробити
для зміцнення продовольчої безпеки?
Глобальна задача
і для споживачів, і для виробників – скорочувати відстань від поля до виделки
наскільки це можливо. В ідеалі, щоб бути впевненими і в походженні їжі, і в її
якості – як споживачі ви маєте знати фермерів, які виготовляють вашу їжу. В
ідеалі, звісно, це власний город або город людей, яких ви знаєте. Також
найкраще, щоб виробники їжі були якомога ближчими до вас географічно. Так ви і
підтримуєте людей поруч з вами, і зменшуєте шкоду довкіллю, яку спричиняє
транспортування їжі.
Також існує,
наприклад, такий підхід, як солідарне сільське господарство, який допомагає
краще знати, в кого ви купуєте продукти. За цією концепцією ви можете придбати
свого роду абонемент на ферму заздалегідь і отримуєте свої продукти тоді, коли
буде врожай. Деякі фермери привозять своїм покупцям продукти самі, хтось,
навпаки, запрошує приїздити до себе на ферму і забирати продукти ледь не прямо
з грядки. Тобто ви вкладаєтеся у свого місцевого фермера і отримуєте згодом
товари. Також є схема, коли замість грошей ви інвестуєте час і сили –
волонтерите на фермі і отримуєте за це частину врожаю.
Як аграрії можуть
сприяти продовольчій безпеці? В першу чергу, важливо кооперуватися, адже гуртом
легше справлятися. До повномасштабного вторгнення багато говорили, що розвитку
кооперативного руху в Україні часто заважає брак довіри. Зараз ця страшна
ситуація, в якій ми живемо, навпаки, допомогла зміцнити довіру між людьми.
Фермерам також варто шукати свого споживача: не соромитися рекламувати своє
господарство, запрошувати туди людей, адже це також допомагає будувати довіру.
Важливий
компонент розвитку господарства і відновлення агросектору загалом – це
використання сталих практик, які дозволяють зменшувати використання ресурсів.
Це і питання економії, і зменшення впливу на довкілля. Ними часто нехтують, але,
як вже зазначалося, сільське господарство залежне від стану довкілля, тож
шкодити йому означає шкодити й собі. Тож не дамо ворогу жодного шансу та
збережемо нашу природу РАЗОМ!
Коментарі
Дописати коментар