Як сприяти продовольчій безпеці України під час війни

У своїй війні росія продовжує радянську традицію і використовує їжу як зброю. Окупанти навмисне знищують український агрокомплекс, аби позбавити нас найбільшого джерела прибутків, а світ – одного з головних постачальників їжі. Це ставить під загрозу продовольчу безпеку всього світу. Є загроза і безпосередньо  продовольчій безпеці України, тому необхідно допомогти її зміцнити.    

Що таке продовольча безпека? Продовольча безпека – це про наявність і доступність їжі. І переважно ми говоримо про неї у світовому масштабі, адже вона пов’язана з міжнародною торгівлею та ланцюгами постачання. Це питання стало особливо гострим з початком повномасштабної війни росії проти України і зачіпає не лише нас, а й увесь світ. Бо наша країна – одна з найбільших виробниць та експортерок основних продуктів. До прикладу, більше половини зерна, що вирощується в Україні, іде на експорт – і це не лише важлива галузь для нашої економіки, а і їжа для десятків мільйонів людей по всьому світу. В основному воно йде в африканські й азійські країни, які надзвичайно від нього залежні. Для ЄС ми також одні з топ постачальників.

Українське зерно дешеве, зокрема, через зручну логістику, а також через низькі екологічні стандарти, які дозволяють вирощувати його з меншими витратами і більшою шкодою для довкілля. Тож навіть якщо світ знайде заміну, вона буде значно дорожчою, а потерпатимуть від цього в першу чергу бідніші країни.

Як пов’язані продовольча безпека і стан довкілля? Сільське господарство – це та галузь економіки, яка чи не найбільше залежна від якості довкілля, стану ґрунтів, наявності води, сприятливих погодних умов. І агровиробництво вже відчуває наслідки забруднення довкілля і зміни клімату. Повномасштабна війна ж лише посилить довготривалі наслідки для галузі. Ґрунти, які потерпали від воєнних дій, вибухів чи обстрілів, з великою імовірністю більше не можна буде використовувати для господарства ще дуже тривалий час. Як мінімум, розмінування цих земель триватиме, за різними оцінками, від 5 до 10 років. Але навіть після цього знадобляться століття, щоб їх очистити та відновити, в тому числі забруднення важкими металами. Саме сільське господарство, особливо таке інтенсивне, як в Україні, також шкодить довкіллю, від якого залежить – тим же неконтрольованим внесенням добрив чи пестицидів.

Як повномасштабна війна вплинула на продовольчу безпеку України?

Ми виробляємо продуктів із надлишком і можемо дозволити собі експортувати й годувати ще десяток країн. З одного боку це – наша суперсила, з іншого ж, така орієнтація на експорт зробила нас вразливими на локальному рівні. Ці великі системи стали зручною мішенню: одним влучанням в елеватор можна зруйнувати всю систему розповсюдження продовольства. Тож для власної безпеки в процесі відновлення ми маємо подбати про децентралізовані продовольчі системи. Бо скорочення відстані між виробником і споживачем робить ланцюжок більш сталим.

Що можна зробити для зміцнення продовольчої безпеки?

Глобальна задача і для споживачів, і для виробників – скорочувати відстань від поля до виделки наскільки це можливо. В ідеалі, щоб бути впевненими і в походженні їжі, і в її якості – як споживачі ви маєте знати фермерів, які виготовляють вашу їжу. В ідеалі, звісно, це власний город або город людей, яких ви знаєте. Також найкраще, щоб виробники їжі були якомога ближчими до вас географічно. Так ви і підтримуєте людей поруч з вами, і зменшуєте шкоду довкіллю, яку спричиняє транспортування їжі.

Також існує, наприклад, такий підхід, як солідарне сільське господарство, який допомагає краще знати, в кого ви купуєте продукти. За цією концепцією ви можете придбати свого роду абонемент на ферму заздалегідь і отримуєте свої продукти тоді, коли буде врожай. Деякі фермери привозять своїм покупцям продукти самі, хтось, навпаки, запрошує приїздити до себе на ферму і забирати продукти ледь не прямо з грядки. Тобто ви вкладаєтеся у свого місцевого фермера і отримуєте згодом товари. Також є схема, коли замість грошей ви інвестуєте час і сили – волонтерите на фермі і отримуєте за це частину врожаю.

Як аграрії можуть сприяти продовольчій безпеці? В першу чергу, важливо кооперуватися, адже гуртом легше справлятися. До повномасштабного вторгнення багато говорили, що розвитку кооперативного руху в Україні часто заважає брак довіри. Зараз ця страшна ситуація, в якій ми живемо, навпаки, допомогла зміцнити довіру між людьми. Фермерам також варто шукати свого споживача: не соромитися рекламувати своє господарство, запрошувати туди людей, адже це також допомагає будувати довіру.

Важливий компонент розвитку господарства і відновлення агросектору загалом – це використання сталих практик, які дозволяють зменшувати використання ресурсів. Це і питання економії, і зменшення впливу на довкілля. Ними часто нехтують, але, як вже зазначалося, сільське господарство залежне від стану довкілля, тож шкодити йому означає шкодити й собі. Тож не дамо ворогу жодного шансу та збережемо нашу природу РАЗОМ!