Збройні конфлікти – непоправна шкода довкіллю

6 листопада – Міжнародний день запобігання експлуатації навколишнього середовища під час війни та збройних конфліктів, оголошений Генеральною Асамблеєю ООН. І зараз, як ніколи, цей день є актуальним для нашої держави. Шкода, завдана навколишньому середовищу після таких подій, позначається на стані екосистем і природних ресурсів, часто виходить за межі національних територій та стосується не лише однієї держави і не тільки нинішнього покоління.

          Всюди – від Балкан до Афганістану, від Лівану до Судану – Організація Об’єднаних Націй вивчає екологічні наслідки конфліктів, переконуючись в тому, що заподіяння шкоди навколишньому середовищу ставить під загрозу життя людей, їхнє матеріальне благополуччя та безпеку.

Ці небезпечні екологічні наслідки також підривають хиткий мир та перспективи розвитку у пост-конфліктних країнах. Десятки тисяч людей змушені залишати місця свого проживання в пошуках продовольства та робочих місць.

Вже з перших днів широкомасштабної війни в Україні було зафіксовано бомбардування та обстріли великих промислових підприємств, енергетичних об'єктів, влучання ракет в нафтобази, підпали лісів тощо. Усе це тягне за собою не лише величезні матеріальні збитки, а й завдає непоправної шкоди довкіллю. Від війни потерпає природа і живі істоти, які стають «мовчазними жертвами» воєнних дій, людське довкілля, агро- та урбоекосистеми. Не буде перебільшенням стверджувати, що війна – це чинник широкомасштабних, комплексних і довготермінових екологічних загроз, ризиків і катастроф.

 Воєнні дії порушують функціонування усіх природних систем життєзабезпечення, впливаючи на цілісність функціонування біосфери, стан природних ресурсів, темпи їх відтворення тощо. Насамперед, це стосується впливів на кліматичні системи, адже такі дії супроводжуються значними викидами у повітря шкідливих речовин у ході застосування військової техніки, через техногенні катастрофи, зумовлені руйнуванням об’єктів інфраструктури, підприємств, сховищ паливно-мастильних матеріалів тощо, і, водночас, знищенням зеленого покрову землі. Особливу небезпеку несе пошкодження об’єктів ядерної енергетики, атомних електростанцій.

Не випадково становлення сучасного руху на захист природи і довкілля співпадає в часі з посиленням антивоєнних настроїв та рухами за права людини упродовж 1960-70х років. Зокрема, цей зв'язок унаочнився на хвилі протестів проти війни у В’єтнамі (1961–1971 рр.), де застосовувалася не лише традиційна зброя, а й токсичний дефоліант Оранж (Agent Orange), який спричинив серйозні проблеми зі здоров’ям як у в’єтнамців, так і американських учасників тієї війни (анемія, онкологічні захворювання), а також їхніх нащадків. Внаслідок застосування Agent Orange значних втрат зазнали ліси, інші природні екосистеми та їхнє біорізноманіття, а також сільськогосподарські угіддя.

Для запобігання подібних негативних наслідків 1976 року була ухвалена Конвенція з модифікації довкілля, яка забороняє використання методів перетворення довкілля як засобу ведення війни. Прикметним є те, що і Україна, і рфія  є підписантами цієї Конвенції.  Умовно впливи на довкілля та наслідки воєнних дій можна поділити на безпосередні та опосередковані, актуальні та відтерміновані у часі. Кожна з цих груп впливу охоплює:

- пряме руйнування ландшафтів, екосистем, природних оселищ, популяцій рослин і тварин;

- загрози і ризики техногенних катастроф, спричинених воєнними діями (руйнування промислових об’єктів, інфраструктури тощо);

- руйнування та забруднення агроландшафтів, виведення з обігу сільськогосподарських земель, порушення природних систем життєзабезпечення та природних послуг, з чого безпосередньо випливають ризики для продовольчої безпеки тощо;

- загрози життю і здоров’ю людини, що виникають як через руйнування природних екосистем, так і внаслідок техногенних катастроф, обмеженого доступу до природних ресурсів, забруднення атмосферного повітря і води, загрози спалаху епідемій.

І це далеко не повний перелік реальних і потенційних загроз і ризиків. Таким чином, війна порушує базові принципи екологічної справедливості, посилюючи несправедливість у всіх її проявах.

Україна наразі стала в один ряд з Афганістаном, Іраком, Сирією, де населення, міське і природне середовище зазнали величезних втрат і руйнувань внаслідок застосування вибухової зброї у населених пунктах. Непоправної шкоди завдано природній спадщині України, її природно-заповідному фонду, зокрема Луганському природному заповіднику, Чорноморському біосферному заповіднику, Біосферному заповіднику «Асканія-Нова», Національним природним паркам «Азово-Сиваський», «Джарилгацький», дендропарку «Тростянець» та ін. Значних руйнувань зазнала Херсонська гідробіологічна станція.

Тому перед українським суспільством постають завдання зменшення екологічних ризиків воєнних дій, фіксація всіх екологічних злочинів з боку російських агресорів, інформування про них міжнародну спільноту і світову громадськість, вимога відповідних компенсацій за завдану екологічну шкоду від країни-агресора. Адже екологічні катастрофи не мають національних кордонів.    

Навколишнє середовище та природні ресурси мають надзвичайно важливе значення для зміцнення миру як на національному рівні, так і між країнами, що пройшли через жахи війни. Тож збережемо природу РАЗОМ!

 Екологія і війна