Мандарини – неповторний смак новорічних свят

Яка ж зима без мандаринів? Вони смачно пахнуть і солодкі, але не тільки. Мандарини бувають різних сортів і різновидів, та в найкориснішому вони схожі. У мандарині міститься лише близько 40 ккалорій, 1,5 г клітковини і маса потужних біофлавоноїдів. І крім того, стільки ж вітаміну С, як і в апельсині. А вітаміну А в мандарині міститься втричі більше, ніж в апельсині.   

          Під значенням «мандарин» розуміють як саме дерево, так і його плід. Дерево мандарин зазвичай не перевищує 4 метрів у висоту, і тільки до 30 років життя може досягти п'ятиметрової висоти. Урожайність мандаринів досить висока і становить 5-7 тисяч плодів з одного дерева. Дозрівають мандарини у листопаді-грудні.

Мандарини виділяються серед інших цитрусів тим, що плоди мають тонку шкірку, яка легко відокремлюється від м'якушу (у деяких сортів шкірка відділена від м'якушу повітряним шаром і майже не торкається останнього). М'якуш мандарину легко розділяється на 10-12 часточок, кожна з яких містить одну або дві насінини. Бувають також плоди без насіння (клементин).

Сильний аромат плодів мандарину відрізняє його від інших цитрусових, а м'якуш зазвичай солодший за м'якуш апельсина. Існує дуже багато сортів мандарину, а деякі навіть були описані різними авторами як самостійні види. Особливо великою різноманітністю виділяються плоди тропічних сортів.

Мандарини є найкультивованішою цитрусовою культурою в Китаї, Індії, країнах Індокитаю (Бангладеш, В'єтнам, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М'янма (Бірма), Таїланд), Південній Кореї та Японії. Широко культивується також у всьому Середземномор'ї – в Іспанії, південній Франції, Марокко, Алжирі, Єгипті, Туреччині; вирощується в Абхазії, Азербайджані, а також у США (штат Флорида), Бразилії та Аргентині.

Японський морозостійкий вид мандарину уншіу вирощують на території   Закавказзя, переважно на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Краснодарському краї, в Абхазії та в районі Сочі, які вважаються найпівнічнішими у світі районами їх культивування.

Мандарини походять з південного Китаю і Кохінхіни. У дикорослому стані вони невідомі. У Європу були завезені лише на початку 19 століття.

Абсолютним лідером із виробництва мандаринів є Китай. Щороку в КНР виробляється понад 17 мільйонів тонн мандаринів, що становить понад половину їхнього світового виробництва!

Як відомо, мандарини дуже солодкі на смак. У їжу вживаються як цілісні плоди, так і вичавлений сік, компоти. Крім того, мандарини в'ялять і сушать.

У плодах мандарину велика кількість цукру (до 10,5%), вітаміни B1, B2,  вільні органічні кислоти, фітонциди, сальвестроли, пектинові речовини, мінеральні солі. Плоди чудово зберігають вітамін С при довгому зберіганні. Оскільки мандарини дозрівають у листопаді-грудні, взимку вони можуть бути джерелом вітамінів для мешканців північної півкулі.

Мандарини є цінним дієтичним продуктом, що підвищує апетит, покращує обмінні процеси і насичує організм вітамінами в зимовий час. Мандарини та мандариновий сік мають на організм загальнозміцнюючу дію, сприяють травленню, а завдяки фітонцидним властивостям мають антимікробну дію. Фітонцидна активність соку проявляється у його дії на патогенні гриби, що викликають деякі шкірні захворювання.

Як пряність мандарини використовують у приготуванні різних солодких страв, печива, соусів, риби, птиці, страв з рису та фруктових салатів. Мандаринову шкірку використовують як замінник помаранчевої шкірки при приготуванні різних лікарських препаратів, настоїв, сиропів, екстрактів, а також у харчовій промисловості. При багаторазовому втиранні в шкіру соку мандарину виліковуються ділянки шкіри, уражені мікроспорією та трихофітією. У східній медицині настоянку шкірки, а також водний її настій або відвар застосовують при бронхіті, нудоті, як протикашльовий засіб та засіб, що покращує травлення.

Низькорослі сорти мандаринів, як, наприклад, уншіу, також розводять як декоративну кімнатну рослину. Найпоширеніші види мандаринів: танжерини та клементини.

          Танжерин є відомим різновидом мандарину і може розглядатися як самостійний вид. Як і мандарин, він має високу врожайність. Танжерин походить з Танжера (місто в Марокко), за що і отримав назву. Вирощується у великих масштабах у Китаї. Також культивується в Індії, Середземномор'ї та в США у Флориді. Плоди танжерину невеликі та мають помаранчево-червоний колір. Шкірка тонка та знімається дуже легко. Усередині є насіння, але його небагато.

Клементин є гібридом мандарина і гіркого севільського апельсина. Він також може розглядатися як окремий вид, який був виведений у 1902 році в Алжирі французьким священиком та селекціонером братом Клеманом Родьє. Плоди клементину формою нагадують мандарин, але солодші. Вони відрізняються високим вмістом біологічно активних речовин, насамперед аскорбінової кислоти, каротиноїдів, макро- та мікроелементів та біофлавоноїдів. Соковиті, солодкі, багаті на вітамін C клементини добре зберігаються в холоді. Їх зацукровують, сік заморожують на сорбет (заморожений десерт) і змішують з напоями. В Англії на клементинах роблять лікери та маринад.

Розрізняють 3 регіональні різновиди клементинів:

- Корсиканський, захищений товарним знаком регіону, з помаранчево-червоною шкіркою, запашний та без насіння. Його продають із листям (два на плід) з початку листопада до початку лютого.

- Іспанський має два різновиди: дрібні плоди і більші; кожен плід містить від 2 до 10 насінин.

- Монреальський – дуже рідкісний вид, який дозріває вже в середині жовтня. Постачальники – Іспанія та Алжир. Плід містить від 10 до 12 насінин.

          Тож споживайте мандарини не тільки на свята і будьте завжди здорові!