МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДИТИНЧАТ ТЮЛЕНІВ

У більшості країн світу 15 березня відзначають Міжнародний день захисту дитинчат тюленів. У цей день проводять демонстрації та пікети проти вбивства більків – дитинчат тюленів. На цей час полювання на тюленя дозволено лише в двох країнах світу – Канаді та росії. Однак у Канаді промисел досить суворо квотують і контролюють. У росії ж не заборонено полювання на новонароджених дитинчат.

Раніше промисел вели в Карелії, Мурманській і Архангельській областях, однак Карелія і Мурманськ відмовилися від участі в кривавій бійні ще в середині 90-х років ХХ ст., лише в Архангельській області триває кривавий бізнес, який щороку приносить у жертву десятки тисяч новонароджених дитинчат тюленів.

Протягом одинадцяти місяців самка тюленя виношує своє єдине дитинча, щоб з настанням весни народити його на льоду Білого моря. Близько двох тижнів після народження, поки мама годує його молоком, хутро білька залишається білосніжним. Саме через це хутро щорічно десятками тисяч гинуть новонароджені дитинчата тюленів.

Завдяки активній боротьбі світової громадськості проти такого жорстокого промислу імпорт і продаж хутра дитинчат тюленів у США, Мексиці та Європі було повністю заборонено.

В Україні єдиний представник родини тюленевих – білочеревий тюлень, якого ще називають тюлень-монах. Це дуже рідкісна тварина, занесена до Червоної книги України. Сьогодні чисельність тюленів у Чорному морі не перевищує 100 особин, і, на жаль, поголів’я цих тварин скорочується, особливо зараз, під час повномасштабної війни з боку росії.  

Серед основних чинників, що впливають на зникнення тюленя-монаха, – забруднення морської води стічними водами і скорочення кормової бази, загибель тюленів у нейлонових сітках, браконьєрство, збільшення чисельності населення в приморських районах і руйнування місць їхнього проживання.

1 червня 1972 року в Лондоні (Великобританія) було підписано Конвенцію про збереження антарктичних тюленів, яка встановлює обмеження на комерційний промисел трьох видів тюленів і заборону полювання на інші види. Визначено зони розмноження і тривалого наукового вивчення тюленів, де виловлювати їх заборонено. Зараз Сторонами Конвенції є 18 країн.

У тюленя зазвичай народжується одне дитинча, покрите густим довгим білим хутром зеленуватого відтінку, який зникає через кілька днів після народження. Маса новонародженого становить 7-8 кілограмів. Статевої зрілості  тюлені досягають в 4,5 року.

На превеликий жаль, навіть незважаючи на досить численні протести різних організацій, що займаються захистом диких тварин, і навіть повну відсутність особливої необхідності, масове полювання на тюленів процвітає.

Під назвою «тюлені» об’єднані представники 2-х сімейств водних ссавців, що відносяться до загону ластоногих – справжні тюлені і вухаті тюлені. А загін ластоногих містить 3 сімейства: справжні тюлені, вухаті тюлені (наприклад, морські котики і морські леви) і моржі.

Анатомічно маленький тюлень є повністю розвиненим після народження.   Ці дивовижні тварини тільки здаються незграбними. Так, на суші тюлені здаються вайлуватими, але в воді вони стрімкі, сильні і граціозні. Втім, багато ще залежить від конкретного виду, до якого належить тюлень – вони дуже сильно відрізняються один від одного.

Та усіх цих тварин об'єднує одне – для продовження роду їм потрібні великі крижини з виходом до чистої води, щоб самка могла, не залишаючи дитинча надовго, полювати. Ось чому для розмноження тюлені з північних районів зазвичай мігрують на південь. А, наприклад, каспійська нерпа шукає, де замерзають води на півночі Каспію. Виносивши і виростивши потомство, тюлені повертаються в глибоководні області.

Малята з'являються на так званих «дитячих лежанках» – величезних багатокілометрових крижинах, на яких колонії описуваних ссавців налічують десятки тисяч особин. Більша частина новонароджених з'являється в період з кінця лютого до початку березня.

До речі, дитинчата гренландського тюленя, або лисуна, зазвичай   з'являються на світ в затоці Святого Лаврентія, але зараз через глобальне потепління криги затоки стають все тонше. І, як наслідок, тюлені змушені шукати собі інші місця залежок. На світ у самки тюленя або нерпи народжується, як правило, один більок.

Він цілком фізично сформований і має нормальний зір. Однак ще не спроможний самостійно добувати собі їжу і захищатися від природних ворогів. Тому перший час самки намагаються заховати свою безпорадну малечу у снігових норах.   

Новонароджене дитинча тюленя називають зеленцом, оскільки біле хутро внаслідок тривалого впливу навколоплідних вод в материнській утробі набуває у нього зеленуватого відтінку.

Хутро більків, яке через кілька днів після народження вже стає абсолютно білим, здається, як і у білих ведмедів, пухнастим і повітряним, але це враження оманливе. Воно досить жорстке. Кожна волосина хутра всередині порожня і наповнена лише повітрям. Сама шкіра під хутром чорного кольору – це хоч якоюсь мірою притягує скупе тепло північного сонця і оберігає малят від холоду, адже у них ще немає жирового шару на тілі. Регуляції тепла в організмі сприяє і постійне тремтіння.

Через два тижні після народження дитинча тюленя більок входить у фазу своєї першої линьки. Його хутро (правда, всього на тиждень) набуває неохайного розпатланого вигляду з проступаючими сріблясто-сіруватими плямами. Після линьки його вже називають сірок. А ось до місяця життя хутро   знову зазнає змін. Тепер він наближається по забарвленню до дорослих тюленів. Хутро сірків стає куди темнішим, ніж у більків, по всьому тілу проступають чорні і темно-сірі плями. Та й саме хутро стає жорсткішим і коротшим.

Чому бельок білий? Новонароджене дитинча тюленя і нерпи до першої линьки має хутро білого кольору зі злегка жовтуватим відтінком. Більки зможуть залізти у воду й попливти лише після першої линьки, коли їх хутро стане сірим. Біле хутро у воді миттєво намокає. Тому свої перші кілька тижнів життя більки змушені жити серед льодів і снігу, намагаючись бути якомога менш помітними для очей таких небезпечних хижаків, як моржі, білі ведмеді. Ну, і людини, звичайно.

 Живиться більок жирним молоком матері і завдяки такій їжі набирає в день по 2-3 кг ваги. Дитинчата багато їдять і вже через кілька годин після годування знову починають пищати, даючи зрозуміти самиці, що зголодніли. Якщо тієї поблизу немає, більок починає повзати по льоду, намагаючись її знайти. Іноді вони підбираються до іншої самки. Але у цих тварин відмінний нюх – і жодна тюлениха не стане годувати чуже дитинча. А от матуся, повернувшись із полювання і не знайшовши свого білька на місці, швидко відшукає його, уткнувши ніс в сніг і відправившись по сліду.

Через певний час самка перестає годувати дитинча, і тоді відбувається линька, внаслідок чого більок стає сірком. За цей час він два, а то й три тижні нічого не їсть, ховаючись в крижаних норах і витрачаючи ті запаси жиру, які зумів накопичити після народження, будучи більком. Зате маленький сірок вже може пірнати і полювати, добуваючи дрібних рачків та іншу здобич.

Дитинчата тюленя – одні з найчарівніших і найнезвичайніших представників тваринного світу планети. У більків білосніжна шкіра і величезні очі, а ще вони постійно зволожені через особливості проживання. Тому створюється враження, що маленькі тюлені плачуть.  

Більки беззахисні і ще нікого не можуть ні подряпати, ні вкусити. При зустрічі з чужинцями вони, швидше за все, або спробують утекти, незграбно пересуваючись, або, навпаки, самі підповзуть до вас, щоб обнюхати. Правда, зрозумівши, що перед ними не їхня мати, дитинчата тюленя швидко втратять до чужинця інтерес.

Білька можна погладити – він спокійно перенесе цю процедуру, деякі з них навіть перевертаються, щоб їм почухали животик. Але тут теж бажано дотримуватися простих правил. Не можна гладити дитинча тюленя голими руками – адже він живе серед снігів, рука людини занадто гаряча для малюка і може викликати у нього стрес. При тактильному контакті з тюленями бажано надягати рукавички.

Фахівці-зоологи також не рекомендують брати більків на руки. Маленькі тюлені дуже полохливі. Полювання на дитинчат тюленя заборонено. На жаль, як тільки більок перетвориться на сірка, тварина вже може бути вбита мисливцем. У Канаді, наприклад, уряд виділяє мисливські квоти на тисячі  особин тюленів…