Якби Еверест умів говорити… : "Еверест" Сангма Франсіс, Ліск Фенг: екологічна бібліотека

На світі є місце, де ростуть гори. Мов сестри, горнуться одна до одної 10 із 14-ти найвищих вершин світу й разом утворюють величезну кам’яну стіну. Бурхливі океанічні вітри щовесни вдаряються об неї, та щоразу гори розвертають вітер і перетворюють його на дощ. Це місце для винаходів, уяви й відкриттів. Це магія гірського хребта Гімалаїв та історія найвищої вершини… Гори Еверест.

         У сиву давнину планета, на якій ми живемо, мала геть інший вигляд, аніж зараз. Близько 300 мільйонів років тому континенти були об’єднані в єдину величезну поверхню, яка звалася Пангеєю. Тоді ще не було ані країн, ані кордонів, ані людей, ані навіть динозаврів. Упродовж понад 100 мільйонів років континенти залишалися об’єднаними, але під поверхнею земної кори відбувався повільний рух. Рідкий камінь, відомий також як розтоплена магма земного ядра, рухав тектонічні плити під морським дном і зіштовхував їх одну з одною. Грунт рухався, виверження вулканів розламували Землю – і Пангея розкололося на частини. Близько 50 мільйонів років тому країна, яка тепер зветься Індією, поступово відламалася від Євразії. Ділянка земної поверхні між ними почала підійматися й утворила найвищий гірський хребет на Землі. Він досі живий і рухається, щороку виростаючи на 10 міліметрів.

         Еверест здіймається вгору з територій двох країн: Тибету й Непалу. Тибетці називають цю гору Джомолунгмою, або ж «Богинею-Матір’ю всього Світу». У Непалі вона – Сагарматха, або ж «Богиня Неба». У західному світі Еверест спочатку називали Пік XV, а в 1865 році його перейменували на честь сера Джорджа Евереста, валлійського геодезиста, який був керівником Великого тригонометричного дослідження.

         Гімалаї тягнуться від Пакистану на заході й аж до Китаю на сході. Понад 110 вершин підпирають 2500 кілометрів неба. Гімалаям 50 мільйоніа років, проте вони досі залишаються наймолодшими горами на Землі. Слово «Гімалаї» походить із санскриту, прадавньої мови Індії. На санскриті «гіма» означає «сніг», а «лайя» – «помешкання, житло». Дім снігу.

         Гімалайські ліси є природним середовищем, у якому мешкають сотні різних видів птахів, ссавців і комах. Природне середовище – це домівка, створена для живих істот самою природою. Гора допомагає утворенню цілковито унікального світу природи довкола себе. Багато рослин і тварин у цій місцевості є ендеміками, тобто їх можна побачити лише в певних куточках світу. Науковці досі відкривають нові види рослин і тварин, сховані у глибині лісів Східних Гімалаїв.

         Високогірна лінія дерев – найвища межа, де вони ще можуть рости. Вище вже надто холодно: більшу частину року землю вкриває сніг. Чим вище на гору, тим більше змінюється ландшафт. Рослинам для зростання потрібні вода, повітря й поживні речовини з грунту. Однак високогірна рослинність знайшла мудрий спосіб вижити тут, у мерзлоті й на вітрі. Луги й луки стеляться в долинах, де рослини досягають щонайбільше 1,5 метра заввишки. Особливий вид ялівцю лускатого росте тут на висоті аж 4850 метрів. Ялівці переплітаються з рододендронами й так захищають одне одного від холоду. Сніговий лотос росте високо в горах, де землю встеляють сніги. Волохаті голочки довкола пурпурових квітів – мудре маленьке пристосування. Найдужче вражає, як високо може вижити лишайник. До того ж він росте на голому камінні серед скель!

         Тварини на горі також призвичаїлися до умов довкілля. Вони живуть у тіні Евересту, знають стежки на його вершину й уміють уникати небезпек суворого клімату. Еверест – домівка прекрасного сніжного барса, гімалайського тара, гімалайського мускусного оленя, піка гімалайського. А покірні які – королі гірських перевалів. Сотні років вони неквапно переносять вантажі тисяч альпіністів. Без цих величних створінь народ шерпа ніколи не подолав би шлях із Тибету до Евересту.

         Пурхання з перевалу на перевал, ковзання по прямовисних скелях, недосяжні гнізда – так живуть і літають над вершиною Евересту птахи Гімалаїв. Альпійську галку зафіксували на висоті 9500 метрів. Квадратоподібні крильця роблять її легкою та спритною і дають змогу пурхати в небі, мов акробат. Із серпня до вересня степові журавлі збираються зграями й готуються до щорічної міграції в Індію. Ці птахи долають гімалайські перевали – один з найскладніших міграційних маршрутів у світі. Тіло цієї надзвичайної пташки – гірської гуски – чудово адаптувалося до життя на горі. На відміну від інших птахів гірська гуска не ширяє, використовуючи силу висхідних потоків повітря, а покладається лише на силу власних м’язів у крилах.   

Ділянки планети, які були споконвіку вкриті снігом і кригою, зникають, бо навколо стає дедалі тепліше. Причина того – так звані кліматичні зміни, що відбуваються в усьому світі. Коли на планеті теплішає, деяким тваринам, таким як піка, стає ніде жити й вони перебираються у прохолодніші місця, де можуть не мати їжі. А ще льодовики, що містять майже 75 % усієї прісної води у світі, тріскаються, тануть і утворюють льодовикові озера високо в горах. Коли ці озера переповняться й вода виллється назовні, це може знищити села, рослини і дику природу внизу гір.

         Дедалі більше людей наважуються кинути виклик горі й зійти на вершину. І кожен залишає по собі якийсь слід. Білосніжний край потроху вкривається кольоровими цятками: яскраві пакетики від їжі, клапті порваних наметів, блискучі кисневі балони поступово порушують і змінюють обличчя гори. На Евересті навіть природні відходи не можуть повністю розкладатися, бо для цього потрібні тепло й волога. На Евересті, де температура завжди значно нижча від замерзання, відходи залишаються замерзлими. Снігові шторми котять людські відходи нижче по схилах. Коли сніги там тануть, шкідливі відходи проникають у воду, яка стікає далі вниз до людей, що її вживають.

         У Непалі альпіністів просять зносити до низу все своє сміття. У базових таборах є біотуалети, а тим, хто йде вгору, видають сумки-туалети для користування у верхніх таборах. Групи охочих співпрацюють з об’єднанням «Еко-Еверест», яке організовує експедиції на гору, щоб прибрати те, що залишається після інших людей.

         Якби Еверест умів говорити, можливо, він переказав би історії про богів, які бавляться на його вершині, чи аплодував би мужнім чоловікам і жінкам, що прийшли на зустріч із вершиною. Чи може, то була б сумніша історія? Може, Еверест прошепотів би нам про ліси, які зникають з-під його ніг, чи заплакав би за льодовиками, що більше не захищають його спину…

         Хоч який Еверест сильний, він належить до дуже делікатного природного середовища нашої планети, і ми теж до нього належимо. Зміни, які ми чинимо у світі Евересту, формують історію, яку він розповість. І чи буде ця історія щасливою, залежить тільки від нас!

         Всі матеріали взяті з книги Сангми Франсіс і Ліск Фенг «Еверест» – книги, якою захоплювалося не одне покоління юних альпіністів. Книги, яка нарешті доступна і українським читачам. Це видання – подарунок всім, хто любить гори. Найвища вершина таїть у собі безліч містерій, загадок, радощів, рекордів, а подекуди і трагедій. Чому люди обирають такий шлях для отримання нових вражень, що потрібно, щоб підкорити найвищу точку на Землі, хто був першопрохідцем та яка екологічна ситуація сьогодні на схилах гори? Мерщій довідайся зі сторінок книжки – ласкаво просимо на гору Еверест!