Посади своє дерево. Книга "Дерева" П.Соха, В.Грайковський: екологічна бібліотека

В жовтні стартувала Акція Всеукраїнської екологічної ліги «Посади своє дерево», яку проводять двічі на рік: навесні та восени члени ВЕЛ, залучаючи всіх небайдужих громадян, дітей і молодь. Висаджують дерева та кущі на вулицях, у парках, скверах, бульварах, а також на пришкільних ділянках та в дендраріях. Озеленюють прибережні смуги струмків, річок, ставків тощо. Метою акції є збільшення зелених легенів міст та сіл, формування нового, не споживацького ставлення до довкілля, виховання відповідальності кожного за збереження багатства і краси природи. Кожен з нас також може долучитися!  

А для початку, дорогі читачі, презентуємо вам книгу «Дерева» польських авторів Пйотра Сохи і Войцеха Грайковського, щоб ви могли відкрити для себе якомога більше про ці прекрасні створіння та їх користь для навколишнього середовища. Отже, починаємо!

 Дерева – це найбільші організми з тих, що живуть на Землі. Біля підніжжя секвоядендрона велетенського людина чи навіть найвища жирафа будуть здаватися зовсім крихітними. У його тіні могли б сховатися навіть величезні динозаври, які колись населяли нашу планету. Вік дерев теж може вражати. Деякі види живуть сотні або й тисячі років! Тож для них «сто років», що їх зичать люди одне одному, – це лише початок життя. Віковічний дуб, що пам’ятає часи ще до народження наших прадідів, має гарні шанси пережити й наших правнуків.

Дерева є доказом того, що природа має надзвичайну силу, завдяки якій з маленького насіннячка виростають високі й могутні рослини. У помірному кліматі щовесни гілки дерев зеленіють і вкриваються квітками, потім на них з’являються плоди, а перед настанням зими вони скидають листя, щоб наступного року весь цикл міг розпочатися знову. Урешті-решт старе дерево вмирає, але невдовзі на його місці виростає нове. Зрештою, все, що живе на Землі, повсякчас вмирає і відроджується.

Тож немає нічого дивного в тому, що люди вважали дерева священними, приписували їм магічну силу, вірили, що в них мешкають духи. З давніх-давен дерева мають для людей і дуже велике практичне значення. Передусім як джерело деревини, яка – попри зростання популярності пластиків – усе ще залишається цінним, шляхетним матеріалом. З неї постають малі й великі предмети щоденного вжитку, твори мистецтва, різноманітні будівлі, а також папір для книжок.

Те, із чим ми стикаємося щодня, здебільшого стає для нас буденним. Ми звикли бачити дерева й використовувати речі, зроблені з них, тому часто не помічаємо краси цих рослин і навіть не здогадуємося, наскільки вони можуть бути захопливими та чим ми їм завдячуємо. Можливо, настав час відкрити дерева заново?

«Якщо не будеш їсти, то не виростеш», – часто чують діти. У людей справді так. Але не в дерев. Дерева ростуть і досягають величезних розмірів попри те, що начебто нічого не споживають. Для життя їм достатньо води з розчиненими в ній мінеральними солями, яку вони поглинають коренями із землі, та сонячного світла і повітря, що їх вони вловлюють за допомогою листків.

Дерева, як і всі організми, живуть у гармонії з ритмом пір року. Власне кажучи, вони не мають іншого виходу. Той, хто не пристосується до мінливих умов довкілля, програє в боротьбі за існування.

Мабуть, останнє, у чому ми могли б запідозрити дерева, – так це в схильності до мандрівок. Проте колись кожне з них було крихітним зародком, прихованим у насінині, і вже тоді воно здійснило єдину у своєму житті, але дуже важливу подорож. Прислів’я каже: «Яблуко від яблуні недалеко падає». І у видів, виведених людиною, плоди справді падають під дерево, на якому вони виросли. Але дикі яблуні мають свій спосіб цьому запобігти, бо інакше молоді деревця мусили б змагатися за світло зі своїми батьками. Плоди цих яблунь набагато менші, і ними ласують птахи. Потім кісточки подорожують у пташиному шлуночку, після чого видаляються разом із послідом. У такий спосіб вони потрапляють у грунт. Такий саме спосіб застосовують багато інших дерев.

Крони дерев – це чудове місце для проживання. Там завжди можна легко знайти, що поїсти, а гущавина листя захищає від дощу, сонця і вітру. Перебувати високо вгорі передусім добре ще й тому, що сюди не досягають хижаки, які пересуваються по землі. Кожна дитина (та й не один дорослий) знає, що в будиночках на деревах є щось чарівне. Але в них немає водогону, каналізації та опалення, тому, напевне, через це більшість із нас постійно мешкає в комфортніших умовах. До небагатьох винятків належить плем’я короваїв, що живе в Папуа. З незапам’ятних часів вони споруджують свої хатинки в кронах дерев. На такій висоті їм не загрожують москіти, змії, ворожі сусіди чи вода, яка регулярно заливає джунглі.

Нам потрібна деревина на будинки для наших дітей. Але нашім дітям теж потрібен ліс, що буде як давати сировину наступним поколінням, так і приваблювати багатством рослин і тварин. А оскільки людина все життя користалася з дарів природи, то тепер вона намагається хоч трішки їй віддячити, посадивши хоча б одне символічне дерево. Тож саджаймо дерева! Двічі задумаймося, перш ніж якесь зрубати! Наші діти заслуговують на ліс наших предків, ліс, повний тисячолітніх секвоядендронів.

Про все це та ще багато-багато цікавого з життя цих дивовижних творінь природи ви зможете дізнатися з книги «Дерева». Читайте!

І наостанок. Чи любите ви розшифровувати ребуси? Так? Тоді саме для вас, юні ерудити, завдання – «Вгадай назву дерева». Бажаємо успіхів!