ЖИТТЯ НА ВОДІ У ПЛАВУЧИХ СЕЛАХ КАМБОДЖІ

У різних куточках планети люди пристосувалися до життя біля води. В Азії дуже багато сіл на воді. Озеро Тонлесап у Камбоджі давно стало найбільшою концентрацією таких сіл.  Тонлесап – це найбільше прісноводне озеро не тільки Камбоджі, а й усієї Південно-Східної Азії. На ньому стоїть понад 150 плавучих поселень. Сама водойма є унікальною екосистемою: її живить кілька річок, а з озера витікає найбільша річка Тонлесап, яка потім впадає в Меконг. У сухий сезон глибина водойми невелика, близько одного-двох метрів, а площа приблизно 2500 кв. км.

Під час сезону дощів озеро змінюється кардинально, а його площа зростає приблизно в шість разів, досягаючи у вересні 16 тис. кв. км! Підвищується і глибина водоймища: вода піднімається приблизно на сім метрів. У вологий сезон озеро підтоплює берег на багато кілометрів навколо, а будинки, які у сухий сезон химерно височіють над водою, опиняються практично на її поверхні. 

Сіл на Тонлесап багато, але найпопулярніших кілька. Найвідоміше село – це Чонг Кніас (Chong Kneas). Будинки тут закріплені на дні озера, здебільшого всі вони збудовані з бамбука. Село нагадує поселення кочівників, але насправді місцеві жителі, яких тут понад шість тисяч, зовсім не кочують, а мешкають тут упродовж багатьох десятиліть. Чонг Кніас, в порівнянні з іншими поселеннями на озері, дуже розвинене.

Тут є школа, лікарня, церква, свої ринки та магазини, майстерні з ремонту човнів та навіть поліцейська ділянка. Єдиний спосіб пересування у таких селищах – це човни. Абсолютно всі жителі озера Тонлесап знають, як користуватися човнами, і часто можна побачити на човнах одних дітей.

Ще одне популярне село – це Кампонг Плук (Kаmpong Phluk). Воно яскраве і відрізняється від попереднього типом будинків. Майже всі будівлі тут мають шестиметрові «ноги» з бамбука. У сухий сезон вода відступає, оголюючи бамбук під будинками. У цей час складається враження, що село зависло у повітрі.

Поруч із Кампонг Плук є мангровий ліс, місцеві жителі його пильно охороняють, підтримуючи місцеву екосистему. Тож можна вважати місцевих жителів захисниками мангрів, але насправді вони роблять це через необхідність: мангрові зарості їх годують, адже ці води багаті на рибу. Звичайно ж, головне заняття місцевих жителів – це рибальство.

Тонлесап – це унікальна екосистема, в якій дуже добре розмножується риба. Рибалки можуть йти на середину озера на кілька днів: вони сплять у човнах, а потім повертаються з виловом. Рибу тут продають в інші регіони Камбоджі, також вони її сушать та роблять із неї соуси, які йдуть навіть на експорт. 

Дивно, як місцевим жителям вдалося організувати життя на воді. У сухий сезон вода, що відступає, залишає після себе родючий мул, де можна висаджувати різні культури. У плавучих селах тримають навіть господарство: на бамбукових ніжках стоять не лише будинки, а й сарайчики для тварин. Тримають тут і собак.

Незважаючи на те, що люди тут змогли пристосуватися, життя на озері дуже тяжке. Мешканці цих колоритних сіл опинилися в крайній бідності. В основному на Тонлесапі живуть емігранти з В'єтнаму, які приїхали сюди багато десятиліть тому. Сьогодні їх більше мільйона людей, проте точну чисельність назвати складно, адже багато хто навіть не має документів. За законами Камбоджі іммігранти не можуть володіти землею, тому в'єтнамці були змушені будувати будинки на воді. Більшість сімей живе тут із покоління в покоління, а їхні діти займаються тим, чим займалися їхні батьки: рибальством та продажем риби. 

Крім того, у Камбоджі вихідці з іншої країни не мають права на освіту. З цієї причини багато дітей не ходять до школи, та й школа насправді є лише у найбільших озерних селах. Звичайно, тут все погано і з санітарією, адже озеро замінює місцевим мешканцям все: це не лише джерело їжі та джерело води, а також звалище, куди зливаються нечистоти з туалетів та сараїв, де утримуються тварини. Жителі цих плавучих сіл не в змозі розірвати це зачароване коло злиднів, в якому вони опинилися. І від цього страждають і вони самі, і довкілля.