НЕЛЕГКА ЦЕ РОБОТА – З БОЛОТА ТЯГНУТИ БЕГЕМОТА!

Бегемоти вважаються найбільш небезпечними тваринами в Африці. Вся справа в їх розмірах і агресивності. Від їх нападу гине більше людей, ніж від нападу будь-яких інших тварин (в тому числі крокодилів і левів).

          В першу чергу справа в масі. Після слонів вони займають друге місце за своїми розмірами серед тварин, що живуть на Землі. За це місце, до речі, з ними ще борються носороги. Дорослий самець гіпопотама може досягати в довжину 4,5 метрів, у висоту близько 1,5 метрів, а важити близько чотирьох тонн. Деякі самки слонів важать менше.

А ще бегемот відкриває пащу на 180 градусів. По цьому показнику з ним не зрівняється жодна сухопутна тварина, він просто може перекусити людину навпіл і розтрощити човен.

А зуби... Вони ростуть все життя, гострі, загнуті, а в довжину бувають до 70 сантиметрів. До речі, зуби бегемота ще більш цінні, ніж бивні слонів: вони складаються з кісткової тканини, яка з часом не жовтіє. Шлунок бегемота вміщує близько 200 кілограмів трави: у довжину він сягає близько трьох метрів.

Гіпопотам кусає силою 230 кілограмів. Бегемоти можуть бігати зі швидкістю 30 кілометрів на годину. Рев гіпопотама порівняємо з гуркотом грому: його потужність досягає 110 децибел.   

Довгий час вважали, що прямі родичі бегемотів – це свині. Однак останні дослідження змінили ці уявлення. Зараз вчені вважають, що найближчі родичі бегемотів – кити. Це стало відомо після аналізу білків крові і ДНК. Але поки це  загадка, тому що немає свідчень копалин, які б наблизили двох цих ссавців. Однак в образі життя гіпопотама вчені бачать схожість з китовими. Так, вони мешкають в прісних водах (стародавні види китів теж мешкали в прісній воді). Ще вони вигодовують і народжують дитинчат у воді. Крім того, з усіх ссавців тільки ці два види можуть видавати звуки та обмінюватися сигналами під водою.

Під водою бегемоти можуть перебувати близько 6 хвилин, а коли виходять на сушу і з них стікає вода, їхня шкіра стає рожевою. Важливим фактором є те, що на відміну від багатьох тварин, бегемоти не пітніють. Вони виділяють спеціальну рідину. Все це забезпечує їм захист від сонячних променів.

Спілкуються гіпопотами між собою за допомогою різних звуків. Вони мукають, гарчать і хрюкають, багато дослідників вважає, що для комунікації вони ще додатково використовують ехолокацію. Тварини мають хороший слух і добре бачать, як вдень, так і вночі. В середньому, тривалість життя бегемота становить 45 років. У неволі цей показник збільшується.

Гіпопотами насправді харчуються тільки травою, а ще м'якими фруктами та іншими м'якими рослинами. Тому якщо вони вбивають жертву, то це аж ніяк не із-за голоду, а з інших причин. Особливу небезпеку бегемоти являють собою, якщо поруч з ними знаходяться дитинчата.

У таких випадках вони нападають навіть на велику худобу, яка пасеться на берегах. Бегемота остерігаються всі хижаки в Африці, адже в пориві люті він може перекусити крокодила. Відомий випадок, коли бегемот просто затягнув лева у воду, взявши за шкірку. Там-то цар звірів просто захлинувся.

Під силу їм і водні хижаки. Якось в дельту Ніла з моря запливла оселедцева акула. До речі, це теж дуже небезпечна тварина, та й зовсім не маленька: від 2,5 до 3 метрів в довжину. Так от, акула зазіхнула на бегемота, але не тут-то було. Здавалося б, незграбний товстун, а витягнув її на берег і затоптав.

Ну, а що вже говорити про людей: у зіткненні з бегемотом може допомогти тільки одне – зброя. У Кенії проводили дослідження, в якому зафіксували, що з 1997 по 2008 рік були зареєстровані 4493 ситуації, коли бегемот проявляв агресію по відношенню до людини. Більше того, цей показник зростає: все пов'язано з тим, що гіпопотами виходять до полів, топчуть урожай. А люди, в свою чергу, починають обробляти землі, де живуть тварини. У Замбії є парк Південна Луангва. Він відомий бегемотами-вбивцями: за рік їх жертвами стають до 150 місцевих жителів і ще кілька туристів.

Напевно, побачити гіпопотама простіше всього в зоопарку. У зоопарках бегемоти почали з’являтися в середині XIX століття. Перша тварина була доставлена в Лондонський зоопарк 25 травня 1850 року. Захопленню городян не було меж, подивитися на таке диво приходило до десяти тисяч відвідувачів на день. Зараз бегемоти успішно розмножуються в неволі, але утримання цих тварин обходиться недешево.

В природі вони ведуть закритий спосіб життя і не нападають на людей без причини. Вдень вони зазвичай відпочивають на дні річки, за їжею виходять тільки в темний час доби. До речі, вони з'їдають чимало: 50-60 кілограмів трави.

Можна проплисти по річці в декількох метрах від бегемота і не побачити його: він виставляє назовні лише ніздрі і очі, а їх складно помітити в тому смітті, яке несе в собі Ніл.

Насправді і у бегемота в Африці є три противника. По-перше, це лев. Однак далеко не всі леви зважаться напасти на бегемота. Відомі сутички гіпопотама з кількома левами: котячі навіть групою не завжди долають африканського товстуна.

Другий суперник – нільський крокодил. Однак вони рідко вступають в бій один з одним, більше того, ці тварини зазвичай дружать. Крокодили можуть «наглядати» за маленькими бегемотиками: самки їх залишають для охорони від левів. Крім того, бегемоти і крокодили нерідко об'єднуються для захисту території. А ще молоді крокодили можуть забиратися на спини бегемотам: останні зовсім не проти.

А третій ворог бегемота, і, мабуть, найстрашніший, – це людина. Браконьєрство на цих тварин поширене. Крім того, у деяких африканських племен є традиція полювати на гіпопотамів.

Згідно з останніми дослідженнями, кількість гіпопотамів, що живуть на волі, становить від 140 до 150 тисяч особин. З 1990 року відзначається зниження їхньої чисельності на 7-10 %, і зараз за охоронним статусом вони належать до тварин, що знаходяться в уразливому становищі. На даний час зустріти диких бегемотів можна тільки в Африці, причому в останні десятиліття їх чисельність скорочується. За   підрахунками біологів четверта частина з них живе в Замбії. А ось на території ПАР дикі бегемоти кілька десятиліть тому повністю зникли, їх можна зустріти тільки в Національному парку Крюгера. Передбачається, що через 30 років кількість бегемотів скоротиться ще на третину. Нам треба берегти цих дивовижних тварин, щоб вони і далі милували наше око!

До речі, 15 лютого щорічно відзначають День бегемота. Бегемоти як вид тварин існують близько восьми мільйонів років на території Африки. На початку XX століття бегемотів запропонували розводити у США, а саме в завжди теплій та болотистій Луїзіані. Великі тварини мали побороти зарості рослин-зайд, через які почали заростати озера та плавні. Однак американці не зважилися на це – бегемоти насправді дуже агресивні тварини, які можуть нападати на людей, коли ті заходять на їхню територію.

Єдиним регіоном поза межами Африки, де бегемоти успішно прижилися в природних умовах, стала Колумбія в Південній Америці. Кілька пар бегемотів завіз у свій маєток один мільярдер для приватного зоопарку. Нині в тому регіоні в джунглях живуть близько 100 диких бегемотів і завдають чимало клопотів місцевому населенню. День бегемота привертає увагу громадськості та урядів африканських держав до потреби боротися з мисливцями на бегемотів та перетворювати місця, де живуть ці тварини, на заповідники.