ОРІЄНТАЛИ ЧИ СФІНКСИ? ОТО ДИЛЕМА!

Коти живуть поруч із людиною тисячі років. Вони давно й міцно влаштувалися в трійці найпоширеніших домашніх вихованців, зайнявши позицію між акваріумними рибками та собаками.

          Традиційно вважається, що першими котів приручили і зробили домашніми тваринами єгиптяни ще 4 000 років тому, і цьому є документальні підтвердження. Однак на Кіпрі в 2004 році була знайдена могила кішки, що з'явилася приблизно ще 9 500 років тому!

          Популярність цих тварин у стародавні часи, ймовірно, була результатом набагато більш практичних цілей, ніж сьогоднішніх домашніх котів.  Наприклад, вони не тільки полювали на дрібних гризунів, але й використовувалися як надійні охоронці для боротьби з отруйними зміями.

          Людству відомо близько 40 котячих порід: найпопулярніша кішка – перська, за нею йдуть мейн куни, а на третьому місці – сіамські коти. Обожнюєте свого пухнастого компаньйона? А що ж робити тим, у кого алергія на котячу шерсть? Вихід є!

          Орієнтальна кішка – зеленоока «азіатка» з вухами-віялами або хвостатий інопланетянин сфінкс. Обирати тільки вам!

          Орієнтальна кішка – красива граціозна тварина з екзотичною зовнішністю, розвиненою інтуїцією і грайливим характером. Її точений силует нагадує витончену статуетку, а величезні широко поставлені вуха надають схожість з кажаном. Але це далеко не всі особливості породи. А якщо вивчити основні риси орієнталів, спільне проживання з ними буде максимально комфортним.

          Витончені кішки, що належать до сіамо-орієнтальної групи, довгий час жили виключно в Таїланді і не вивозилися за його межі. У Європі про них дізналися тільки в XIX столітті. Правда, британські фелінологи (прим. спеціалісти, які вивчають кішок) віднесли зеленооких орієнтальних кішок до сіамів з нестандартним забарвленням.

Через «неправильне» забарвлення шерсті і кольору райдужки ока протягом тривалого періоду їх дискваліфікували на виставках. Тому до початку XX століття розведенням орієнталів займалися тільки справжні ентузіасти.

У 1923 році Американський клуб сіамських котів наклав найсуворішу заборону на використання в племінних цілях будь-яких особин, за винятком тих, які мають блакитні очі і гімалайське забарвлення. Протягом трьох десятків років орієнталами ніхто не займався.

Про кішок згадали тільки в 1960-х роках. Американські та британські заводчики загорілися ідеєю створити нову породу, яка б відрізнялася однорідним забарвленням і витонченими лініями тіла. Для досягнення своєї мети вони стали схрещувати орієнталів з абіссінськими і іншими короткошерстими кішками.

У 1977 році порода отримала власний стандарт, який був точною копією характеристик, розроблених для сіамів, за винятком пунктів «забарвлення» і «корпусу». Визнання британських фелинологів орієнтальні кішки удостоїлися лише в 1997 році.

 За час існування орієнтальних кішок з ними встигли зв’язати чимало цікавого. Через величезну кількість допустимих забарвлень представників породи називають «райдужними». Орієнтальні вважаються гіпоалергенними і підходять тим, у кого в анамнезі алергія на котячу шерсть. До того, як порода отримала офіційну реєстрацію, її представників іменували одноколірними кавовими сіамами.

Орієнтальні – дуже балакучі істоти. У кішок цієї породи є звичка відповідати своїм гучним специфічним голосом, немов підтримуючи розмову. Представники породи непогано уживаються з дітьми. В силу свого неконфліктного характеру орієнтали терпляче ставляться до дитячих витівок і ніколи не скривдять малюків. Правда, це не означає, що кішки цієї породи дозволять порушувати недоторкані кордони особистого простору.

Сфінкс – кішка без шерсті, яка викликає двоякі почуття. Багато хто в захваті від її незвичайної зовнішності, інших же вона відштовхує своїми інопланетними рисами. Насправді лисий кіт – ніжна, доброзичлива і товариська істота.

Лисі коти – результат природної мутації. У стародавні часи вони були популярними і жили при дворі єгипетських фараонів. Однак потім їх слід загубився. Історія замовчує про те, що сталося з тими безшерстими представниками котячого світу.

За деякими даними, до 20-х років ХХ століття в Південній Америці існувала популяція безшерстих кішок. У цих тварин була незвичайна зовнішність – лисе тіло, яке частково обростало шерстю тільки в холодну пору року, і великі виразні очі бурштинового відтінку. Американська порода лисих котів повністю зникла, тому її генетичні особливості вивчити неможливо.

У 1966 році лисе кошеня з’явилося в одній з провінцій Онтаріо, в Канаді. Власниця чорно-білої короткошерстої кішки виявила в її посліді абсолютно несхожого на інших малюка. Він був лисим і зморшкуватим, тому  господиня дала йому ім’я Пруна, що означає «чорнослив». Коли безшерсте кошеня виросло, жінка схрестила його з матір’ю. Повного закріплення ознак не вдалося домогтися – голі коти виявилися лише в декількох послідах.

Через кілька років по тому в Міннесоті, США, з’явилися на світ 2 безшерсті кішки. Тоді й почалася активна селекційна робота. Лисих кішок схрещували з представниками інших порід. Однак найкращі результати були досягнуті, коли брідери (прим. заводчики) задіяли девон-рекс.

Фелинологи довгий час не визнавали сфінксів, оскільки побоювалися, що мутація може спровокувати розвиток серйозних хвороб. Тільки в 1986 році TICA дала добро на участь лисих котів у виставках і чемпіонатах. Пізніше це зробили організації ССА і CFA. Порода отримала назву «канадський сфінкс».

Тим, хто цікавиться сфінксами, варто дізнатися декілька фактів про цих милих кішок. Вони володіють відмінним апетитом, тому що їх тіло швидко віддає тепло. У безшерстих кішок бувають різні забарвлення і навіть малюнки на тілі у вигляді плям або смуг. Хоча сфінкс і здається занадто гарячим, температура його тіла майже така ж, як у представників інших порід, – всього на 0,5 градуса вище. Лиса кішка легко може навчитися відкривати дверні ручки і проробляти інші маніпуляції.

Кішки породи «канадський сфінкс» володіють високим інтелектом і добродушною вдачею. Одна з головних особливостей їхнього характеру – сильна прихильність до господаря. Вихованець всюди ходить за ним по п’ятах, охоче бере участь у всіх справах. Як тільки випаде можливість, кішка тут же сяде поруч.

Лису кішку не можна надовго залишати на самоті, вона постійно потребує спілкування і ласки. Представники цієї породи сильно прив’язуються до членів сім’ї, в якій виховуються. Довга розлука з власником для сфінкса стане справжнім випробуванням. Тим, хто змушений часто виїжджати у відрядження, не рекомендується заводити таку кішку.

Чому ми сьогодні згадали про котиків? Та тому що 17 лютого – День кота в Європі, створений з ініціативи італійського журналіста Клауді Ангелетті.

 Коти і кішки – дивовижно добрі і граціозні, мудрі та ласкаві тварини, дуже довірливі і уважні не тільки до самих себе, але і до нас. І цей день дозволяє всім нам ще раз нагадати про дуже важливі речі, які нами часто не беруться до уваги. Про те, що кожен з нас також може бути трішечки вільніший і розкутіший в своїй доброті, що ми цілком в силах допомогти тим, хто довірився нам, що життя може бути сповненим взаєморозуміння і затишку, теплоти та краси, що життя – дуже прекрасна та чудова річ!

Поспішаємо привітати нас усіх з цим чудовим Днем. З Днем кота!