ЕНЦИКЛОПЕДІЯ «ТАЄМНИЦІ ЖИВОЇ ПРИРОДИ». СЕРІЯ «ВІДКРИВАЄМО СВІТ»: ЕКОЛОГІЧНА БІБЛІОТЕКА

Енциклопедія достовірно й захопливо розповідає про те, як на Землі з’явилися живі істоти, про їхню будову, про те, як вони дихають, живляться й розмножуються, чому їхній вигляд змінювався впродовж мільярдів років.

Автори книжки (автор тексту Ренато Капоралі, дизайн Сімонетти Дзуддас) не уникають важких, поки що не розв’язаних проблем біологічної науки, розповідають юним читачам не тільки про останні наукові досягнення, а й прагнуть зазирнути в завтрашній день. Книжка ознайомить з найважливішими відкриттями великих учених-біологів.   

У кожному з п’яти розділів цієї унікальної енциклопедії («Життя», «Життєві функції», «Рослини», «Тварини», «Тіло людини») коротко, але докладно, розповідається про найважливіші та найцікавіші явища живої природи, в кожному з них юний читач знайде для себе цікаву інформацію.

 Навіщо рослині смачні плоди? Гриби – це рослини чи тварини? Ти дізнаєшся про те, що таке метаболізм і спадковість, якими були перші істоти і скільки видів рослин і тварин існує на нашій планеті, скільки кісток у скелеті людини і як функціонують різні органи.

Щасливої подорожі у світ ПРИРОДИ!

Розділ 1. «Життя»

Як виникло життя на Землі? Відповідь на це запитання, що хвилює людей із найдавніших часів, біологи шукають і досі. У давнину люди вирішували його просто: вони вірили, що життя створили боги. Проте вже античні філософи ставилися до цього питання не так однозначно, в усякому разі, вважали, що воно потребує аналізу.

Термін біологія, що означає «наука про життя», походить від двох грецьких слів «біос» – «життя» і «логос» – «слово, вчення». Цей термін запропонували в 1802 р. незалежно один від одного німецький учений Г.Р. Тревіранус і Ж.Б. Ламарк. Відтоді під біологією розуміють сукупність усіх наук про живу природу.

Науковий метод Галілея, яким і понині керуються всі дослідницькі лабораторії світу, і поява дедалі досконаліших інструментів і приладів за короткий час привели до неймовірних успіхів у пізнанні таємниць природи.

Першим, хто вирішив класифікувати живі істоти, ґрунтуючись на ознаках їхньої зовнішньої і внутрішньої будови, був Арістотель. У текстах, що дійшли до нас, є близько 500 описів анатомічної будови внутрішніх органів тварин. Арістотель поділяє живі організми на дві великі групи, або царства: рослини і тварини.

Термін «вид» нині знають майже всі. Навіть ті, хто мають розпливчасті уявлення про сучасну біологію, розуміють, що цим терміном позначається «група схожих між собою організмів».

Ось уже майже 300 років існує такий потужний інструмент для вивчення природи, як мікроскоп. Людина має можливість не тільки досліджувати внутрішню будову різних органів, а й вивчати істоти, приховані від неозброєного ока, – мікроорганізми. Хоча оптичні властивості лінз були відомі ще в XII ст., перший мікроскоп сконструював Галілео Галілей на початку XVII ст.

Розділ 2. «Життєві функції»

Основні речовини, з яких складається жива матерія, – це вода, мінеральні солі й органічні речовини. До останніх належать вуглеводи, ліпіди, білки (протеїни), органічні кислоти. Вода бере участь в утворенні живої матерії. У тілі людини приблизно 65 % води, а в деяких медуз – до 95 %. Крім того, у різних органах одного організму міститься неоднакова кількість води. Зокрема у сірій речовині головного мозку – 85  %, а в м’язах – 75 %. Узагалі, що активніша діяльність органу, то більше в ньому води. Вона вкрай потрібна, бо майже всі фізіологічні процеси, як у тварин, так і в рослин, відбуваються за участю води.

Щоб кисень з повітря або з води потрапив у клітини організму, багато багатоклітинних істот мають спеціальні органи дихання. Нижчі рослини (водорості) поглинають кисень, розчинений у воді, всією поверхнею тіла. У вищих рослин (за винятком мохів) кисень надходить в організм із повітря через дихальця листків або сочевички в корі стовбура і гілок.

Кишковопорожнинні тварини, як-от: прісноводна гідра, а також плоскі і круглі черви – дихають, як і водорості, всією поверхнею тіла, у них відсутні органи дихання. У високоорганізованих тварин дихальна система має не тільки поглинути кисень з води або з повітря, а ще й доставити його до кожної клітини організму. І хоча шкірне дихання залишається в усіх груп тварин, з’являються і складніші системи. Це або зябра (у водяних мешканців), або трахеї та легені (у мешканців суші). Зябра – це зовнішні органи, тому тварини, що ними дихають, можуть жити тільки у воді. У сухопутних тварин органи дихання містяться всередині тіла: так підтримується у вологому стані велика поверхня, через яку відбувається газообмін. У комах це трахеї, у хребетних – легені.

Розділ 3. «Рослини»

Уже 3 млрд років тому на Землі існували рослинні організми, що складаються лише з однієї або кількох десятків клітин (нині деякі вчені зараховують їх до царства протистів). Із цих примітивних форм згодом розвинулося все багатство і розмаїтість сучасних рослин (понад 380 тис. видів). Хоча перші зелені організми вирізнялися простою будовою, вони могли використовувати сонячне світло як джерело життєвої енергії. До їхньої появи прямо використовувати сонячну енергію не був здатний жоден організм на Землі.

Це були, очевидно, без’ядерні одноклітинні істоти. Тепер ми називаємо їх синьо-зеленими водоростями, або ціанобактеріями. Зародившись в океані багато мільйонів років тому, коли планета ще була пустельною, вони підготували сприятливі умови для появи складніших організмів.

Найбільшим кроком у розвитку рослин стало завоювання суші. Для цього повинні були з’явитися покривні тканини, що регулюють витрату води. Утримувати тіло в повітрі важче, ніж у щільному водному середовищі, тому в рослин мали виникнути механічні тканини. Мільйони років минули, поки з’явилися перші рослини, повністю пристосовані до життя на суші.

Розділ 4. «Тварини»

Учені вважають, що життя виникло в океані близько 3,5 млрд років тому. Близько 3 млрд років тому з’явилися перші бактерії і синьо-зелені водорості (ціанобактерії). Фотосинтезувальні організми, що виділяють кисень, підготували планету до появи перших тварин. Перші найпростіші (Protozoa) – одноклітинні еукаріоти – з’явилися близько 2 млрд років тому. З появою нових форм фотосинтезувальних рослин (ціанобактерій, одноклітинних, а згодом і багатоклітинних водоростей) виникають нові типи тварин.

Відтоді, як на Землі виникло життя, минули мільярди років, на планеті з’явилися високорозвинені тварини, проте одночасно з ними і досі існують такі, здавалося б, примітивні істоти, як найпростіші (Protozoa). Ці мікроскопічні тваринні організми живуть здебільшого у воді. У цьому підцарстві вчені виділяють від 4 до 9 типів, що включають, за різними даними, 40-70 тис. видів. Причому біологи постійно відкривають нові види, що належать до різноманітних класів, рядів і родів.

Тіло багатоклітинних тварин (Metazoa) складається з багатьох клітин, що втратили самостійність і різняться будовою та функціями. Традиційно їх ділять на дві групи: безхребетні і хребетні.

Розділ 5. «Тіло людини»

Опорою для нашого тіла, як і для тіл інших хребетних, служить особливий каркас – скелет, що складається із сполучених між собою кісток. Він визначає розміри тіла і його форму. Скелет можна підрозділити на три частини: череп, скелет тулуба і скелет кінцівок. Крім функції опори, деякі його частини (череп, грудна клітка, таз) слугують вмістищем і захистом життєво важливих органів (мозку, легенів, серця, сечостатевої системи). Крім того, скелет є пасивним органом руху, оскільки до нього за допомогою сухожиль прикріплюються м’язи. Скелет починає формуватися вже у плоду в материнському лоні.   

Оригінальними є останні сторінки енциклопедії – на них розміщено понад 200 ілюстрацій для вирізування та інтерактивних елементів, які допоможуть засвоїти матеріал легко й швидко.