МЕТЕОРОЛОГІЯ – КОРОЛЕВА ПОГОДИ

23 березня кожного року з нагоди набуття чинності в 1950 році Конвенції Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО), до якої входять понад 180 країн світу, гідрометеорологічна служба України, як і національні гідрометеорологічні служби в усьому світі, відзначають Всесвітній метеорологічний день. Щороку вибирають нове гасло для цього дня, яке покликане допомогти людям зрозуміти значення метеорологічної служби.    

Цьогоріч тема Всесвітнього метеорологічного дня –  «Майбутнє погоди, клімату та води крізь покоління» – охоплює найважливіші аспекти навколишнього природного середовища, від сценаріїв розвитку яких залежить майбутнє людства і взагалі життя на планеті.

Україна є членом-засновником ВМО з 1948 року і бере участь у виконанні зобов’язань з міжнародного обміну оперативними даними, в роботі практично усіх програм ВМО, зокрема, в Глобальній службі атмосфери, Всесвітній службі погоди, Всесвітній кліматичній програмі, Глобальній службі спостережень. Робота низки українських метеорологічних станцій відзначена дипломами Всесвітньої Метеорологічної Організації. Гідрометеорологічна служба України являє собою багатофункціональну розгалужену систему, що організаційно оформилася ще в 1921 році.

          2023 рік – ювілейний рік для Всесвітньої Метеорологічної Організації. ВМО відзначає 150 річницю з дня заснування своєї попередниці – Міжнародної метеорологічної організації. У 1873 році світова метеорологічна спільнота визначила орієнтири своєї діяльності: спрямувати знання про погоду, клімат і кругообіг води, що не обмежується жодними національними і політичними кордонами, на послуги суспільству для нинішніх і майбутніх поколінь.

          Протягом усього цього часу Національні гідрометеорологічні служби світу цілодобово працювали і працюють зараз над збором і стандартизацією даних, які лежать в основі прогнозів погоди. У свій стоп’ятдесятилітній ювілей Всесвітня Метеорологічна Організація переймається також питаннями зміни клімату на планеті, які з кожним роком набувають нового загрозливого характеру від того часу, коли забруднення довкілля внаслідок промислової і людської діяльності тільки починало виникати.

          Гідрометеорологічна служба в Україні, яка на міжнародному рівні іменується Національною і яка у 2021 році відзначила свій столітній ювілей, налічує більше чотирьох тисяч працівників і є найбільш загальновизнаною та затребуваною службою. Вона займається вивченням природних явищ і спостереженнями за ними, прогнозує погоду та попереджає про небезпечні та стихійні явища погоди, відіграє важливу роль у діяльності органів влади, агропромислового комплексу, є одним із вагомих важелів у питаннях безпеки країни, в тому числі захисту населення та суб’єктів галузей економіки від впливу несприятливих погодних умов і стихійних гідрометеорологічних явищ.

          Напередодні повномасштабної війни розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалено «Стратегію розвитку гідрометеорологічної діяльності в Україні на період до 2030 року». І попри введення в дію воєнного стану у лютому 2022 року, гідрометеорологічні організації, крім розташованих на тимчасово окупованих територіях, добросовісно виконують покладені на них завдання та функції.

          У Всесвітній метеорологічний день  висвітлюються минулі досягнення, нинішній прогрес і майбутній потенціал – від телеграфів кінця XIX століття і прогнозів судноплавства до суперкомп'ютерів і космічних технологій.

          Протягом усього часу Національні метеорологічні та гідрологічні служби цілодобово працювали над збором та стандартизацією даних, які лежать в основі прогнозів погоди. Історія обміну даними ВМО – це чудова історія наукового бачення, технологічного розвитку і, перш за все, унікальної системи співпраці для обслуговування суспільства.

Також цей день нагадує про зміну клімату нашої планети. Міжнародна метеорологічна організація – попередниця Всесвітньої метеорологічної організації – була створена в 1873 році – в епоху, коли забруднення навколишнього середовища тільки почало виникати внаслідок промислової і людської діяльності.

В результаті теплоуловлюючих парникових газів  сьогодні  середня глобальна температура на 1° за Цельсієм вища, ніж 150 років тому. Наша погода стала більш екстремальною, наш океан, завдяки природнім процесам, став теплішим та окислився, рівень моря піднявся, а льодовики і лід тануть. Швидкість кліматичних змін прискорюється. Зараз  ми маємо зробити все можливе, щоб скоротити кількість викидів і зробити так, щоб майбутні покоління могли не тільки зберегти своє життя, але і процвітати на нашій планеті.

Хороша новина полягає в тому, що швидкі науково-технічні досягнення значно підвищили точність прогнозів погоди та ранніх попереджень стихійних лих, які рятують тисячі життів по всій планеті. Обмін великими даними здійснюється більш вільно серед широкої  метеорологічної спільноти, ніж у попередні часи, і з'являються нові інструменти, включаючи машинне навчання та штучний інтелект.   

Відбувся значний прогрес у моніторингу, моделюванні та проєктуванні глобального клімату для підтримки прийняття рішень, які важливі у  метеорологічній галузі.

Наша погода, клімат і кругообіг води в майбутньому будуть змінюватися.    Послуги метеорології, кліматології та гідрології допоможуть нам вирішити пов'язані з цим проблеми та скористатися усіма можливостями.

Історія спільноти ВМО захоплююча. Спостереження за метеорологічними явищами почали здійснювати ще в глибоку давнину, зокрема в Єгипті, Індії та Китаї. Перша міжнародна метеорологічна мережа була започаткована в 1654 році Фердинандом ІІ Тосканським. Мережа складалася з 11 станцій, 7 з яких були розміщені в Італії, решта – в Австрії, Польщі, Франції та Німеччині.

Таким чином, вже в той час був зрозумілим транскордонний характер формування погодних умов. На території України перші інструментальні метеорологічні спостереження було розпочато в Києві в 1771 році. Наприкінці ХVIII століття систематичні спостереження за погодою, режимом Дніпра біля Києва почав здійснювати видатний громадський діяч та вчений М. Ф. Берлінський.

Створення регулярних мереж метеорологічних спостережень, скоординованих на міжнародному рівні, було започатковано в XIX столітті відповідно до рішень, прийнятих на першій Міжнародній метеорологічній конференції у 1853 році та на першому Міжнародному метеорологічному конгресі у 1883 році.

Прогнозування погоди виникло зі стандартизації морських даних і метеорологічних спостережень на морі. Лейтенант ВМС США Метью Фонтен Маурі був однією з рушійних сил прогнозування, як і адмірал Фіцрой, який в 1860 році розпочав видавати штормові попередження для моряків біля берегів Сполученого Королівства а згодом, через рік, загальні прогнози погоди.

Електричний телеграф, розроблений Семюелем Морзе в 1830-х роках, вперше був використаний для передачі звітів про погоду в 1849 році. Було зрозуміло, однак, що азбука Морзе не задовольняла потреби в єдиній системі метеорологічних спостережень з використанням даних великих територій. І це стало приводом для скликання першого Міжнародного метеорологічного конгресу в 1873 році у Відні.

«Елементарно мати всесвітню мережу метеорологічних спостережень, вільний обмін даними між країнами і міжнародну угоду про стандартизовані методи і одиниці спостереження, щоб мати можливість порівнювати їх», – сказав професор Буйс Баллот, директор Королівського метеорологічного інституту Нідерландів і перший президент Міжнародної метеорологічної організації з 1873 по 1879 рік.

З тих пір і до сьогодні принцип вільного обміну даними є однією з рушійних сил ВМО.

Перші роки існування Міжнародної метеорологічної організації охарактеризувалися повільним, але постійним вдосконаленням метеорологічного приладобудування та зусиллями з розвитку всесвітньої мережі метеорологічних станцій. У Перший Міжнародний полярний рік (1882-1883) вже були спостережні станції навколо Північного полюса, а у результаті досліджень Другого міжнародного полярного року (1932-1933) спостереження в полярних регіонах підвищили точність прогнозів в інших частинах світу.

У XX столітті спостерігався великий метеорологічний прогрес, а також нові вимоги до міжнародного співробітництва – і про це неодноразово було згадано як під час Першої, так і під час Другої світових воєн.

Протягом всієї історії внаслідок штормів, повеней, посух та інших стихійних лих загинуло багато людей та зруйновано тисячі домівок. У 1970-х роках відбулася серія суворих погодних явищ, включаючи жахливу посуху в Африці, і саме у цей період метеорологія стала темою для широкомасштабного обговорення серед суспільства.

Причиною створення Програми тропічних циклонів ВМО стала трагедія. Найсмертоносніший у світі відомий тропічний циклон забрав життя до 500 000 людей у листопаді 1970 року на території нинішнього Бангладеша. Програма охоплює всі океанські басейни, схильні до тропічних циклонів, і робить спостереження, дослідження, координацію та комунікацію з метою покращення  моніторингу, прогнозування та попередження стихійних лих. Унікальна глобальна координація та співпраця під егідою ВМО призвела до стрімкого прогресу в точності прогнозів та завчасних попереджень тропічних циклонів. Це врятувало багато тисяч життів за ці роки.

Наші сьогоднішні дії формують майбутнє планети!