ТРОПІКИ ПОСЕРЕД МІСТА: ОРАНЖЕРЕЯ СТОЛИЧНОГО БОТСАДУ ФОМІНА

 Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна біля станції метро «Університет» є одним з найстаріших ботанічних садів Києва та України. Він був заснований 22 травня 1839 року. Сад прилягає до головного «червоного» корпусу Національного університету ім. Т.Г. Шевченка, тому його часто називають також «університетським» садом.

    Згідно з легендою, територія нинішнього саду належала Либеді – сестрі засновників Києва – князів Кия, Щека і Хорива. Її ім'я носить річка, що  впадає в Дніпро, яка свого часу була досить повноводною в порівнянні з нинішньою. 

Саме тут, на лівому схилі долини річки Либідь, був закладений університетський Ботанічний сад під керівництвом завідувача кафедри ботаніки Київського університету Рудольфа Траутфеттера (німця за походженням), який у якості директора очолив керівництво Ботанічним садом. Ініціатором створення Ботанічного саду був архітектор Вікентій Беретті. Син уродженця Італії Джованні Беретті, який переїхав до росії в 1780-і роки. У 1835 році він представив на конкурс проєкт Університету Святого Володимира в Києві, який отримав найвище схвалення, – і саме він був призначений головним архітектором університету. 

Вікентій Беретті запропонував використовувати пустельну територію з тильного боку будівлі університету під ботанічний сад. Перші рослини були привезені до Києва з Кременецького (нині Волинського) ліцею та тимчасово висаджені в Царському (нині Маріїнському) саду. З ботанічних садів росії та інших країн надходили також рослини, вирощені з насіння. Більш-менш завершений вигляд університетський сад набув лише в 1852 році, коли територію обнесли огорожею.

Ботсад неодноразово відвідував імператор Микола I. До сьогоднішніх днів дійшла історія: коли цар по дорозі на південь зупинився на нічліг в Житомирі, йому донесли, що Бібіковський бульвар у Києві (зараз – імені Шевченка), через який повинен був слідувати імператор, засадили в його честь дивовижними в ту пору каштанами. Мабуть, самодержець, який раніше висловлював думку, щоб київські вулиці та схили озеленювали тополями, сприйняв це дуже негативно. Підняті по тривозі солдати буквально за ніч вирвали всі каштани вздовж бульвару.

Сотні саджанців вони просто скинули подалі від всевидющого імператорського ока – за паркан ботанічного саду. Чи бачив Микола I те звалище каштанів – невідомо, але був захоплений «блискучими результатами» роботи ботсаду і нагородив його директора діамантовим перснем зі своєї руки. Після від'їзду самодержця Траутфеттер разом із співробітниками висадили біля університету каштани, з яких збирали десятки тонн плодів і озеленювали ними не тільки київські вулиці, а й розсилали в десятки міст світу.

Налагоджені зв'язки з ботанічними садами Західної Європи та росії дозволяли істотно розширити існуючу колекцію за рахунок обміну рослинами. Наприкінці 1841 Ботанічний сад перейшов з тимчасового статусу в постійний. У наступні дев'ять років, аж до 1850 року, виконувалися великі будівельні роботи з облагороджування території і активне розширення колекції. Оранжерейний комплекс, побудований архітектором Йосипом Лауфером, існує донині.

Популярність Київського Ботанічного саду росла не тільки в росії, але і у всій Європі. У 1852 році на території саду було більше 25000 дерев, більше 400 видів кущів та понад 4000 видів інших рослин. Величезний внесок у науково-дослідну роботу вніс талановитий ботанік І.Г. Борщов. Завдяки працям відомого дослідника флори, професора ботаніки та директора саду (в 1879-1894 рр.) І.Ф. Шмальгаузена під час його керування садом відбувся істотний розвиток і збільшення колекції.

        З 1894 по 1914 р. Ботанічний сад очолював цитолог і ембріолог, професор Сергій Гаврилович Навашин, з цим періодом пов'язаний зоряний час саду.     Відкриття Навашина в сфері цитоембріології рослин принесли славу як Київському університету, так і Київському ботанічному саду. З різних куточків Європи з'їжджалися вчені, для того щоб взяти участь в наукових працях, отримати безцінний досвід і попрацювати під керівництвом геніального вченого С.Г. Навашина. Додаткову увагу відвідувачів також привертала колекція тварин із зоологічного парку, тимчасово розміщена на території ботанічного саду з 1908 по 1913 р. 

Продовжив дослідження в сфері природної флори професор Олександр Васильович Фомін, який керував Київським ботанічним садом з 1914 по 1935 р.  Після смерті вченого, за великий внесок у науково-дослідну діяльність, уряд Радянської України назвав сад на честь О.В. Фоміна. До речі, академік Фомін так і жив у садовому будиночку до самої смерті.

Під час Першої світової і громадянської воєн цей оазис, який налічував сотні рослин з різних країн світу, піддавався гарматним обстрілам і набігам різношерстих вояк. Очолював його в ту пору Олександр Фомін разом зі жменькою співробітників-фанатів: вбранням та ковдрами закривали вибите в теплиці скло – хоч самі мерзли у люті морози. Заготовляли дрова для опалення оранжерей, пересаджували покалічені вибухами дерева. Тільки завдяки їх самовідданості вдалося зберегти тропічні рослини, яким зараз вже по 150-200 років.

Друга чорна хвиля накрила Ботанічний сад в роки Другої світової війни. Під час окупації Києва численні цінні екземпляри кущів і дерев були знищені, особливо цінні екземпляри були вивезені до Німеччини. Евакуювати вдалося лише частину обладнання і маленькі рослини. Під час окупації в будівлях ботсаду розмістилися військові казарми і стайні. Гітлерівці рубали релікти на дрова, а при відступі в 1943 році вивезли десятки пальм і орхідей. Прихопили і дуже цінний жіночий екземпляр гінкго білоба, що на десятиліття загальмувало розмноження в Києві цих реліктових дерев. Після окупації було зроблено все можливе для відродження саду. 

Відкриття саду для відвідувачів відбулося в травні 1944 року. У наступні роки керуючим садом був призначений Д.П. Проценко, цей період ознаменувався відновлювальними роботами в саду, також капітально відремонтували головну оранжерею. У 1960-1970 роках, завдяки І.П. Білоконю, було створено такі експозиції: спорові рослини, альпінарій, колекція рододендронів, магнолії, кизильники. Пам'ятник садово-паркового мистецтва республіканського значення – таке звання за рішенням влади отримав сад в 1960 році, а науково-дослідною установою Ботанічний сад став з 1969 року. 

Не менш руйнівним стало і будівництво станції метро «Університет».  Тодішні партійні вожді не знайшли для неї більш підходящого місця, ніж центральний вхід в сад. Красиву повітряну арку з колонами зруйнували вщент, і з тих пір у ботсаду немає головного входу. Споруджуючи станцію, знищили все живе на площі у пів гектара. Коли директор ботсаду Дмитро Проценко поскаржився до Москви на цей вандалізм, його звільнили з роботи і призначили нового.

    Тільки в 1974 році столична влада розпорядилася провести реконструкцію саду. Була відновлена дренажна система, спланований рельєф, висаджені нові дерева. У 1978 році побудували оранжерейний комплекс з найвищим у світі на той час 32-метровим кліматроном. У ньому ростуть тепер тропічні пальми, наприклад, Лівістона з Австралії вимахала аж на 28 метрів!  Перед Новим роком вона зацвітає тисячами зеленуватих мітелок. А верхівка австралійської Араукарії Бідвілла, дотягнувшись до самої стелі, обламалася під вагою вперше дозріваючих шишок. Це теж було цілою трагедією для співробітників, які плекали її. Дещо пізніше була побудована купольна 18-ти метрова оранжерея загальною площею 532 м2.

Страждав університетський ботсад і від набігів грабіжників. Зловмисники викрадають кактуси, орхідеї – цими цінними і дорогими екзотами модно нині прикрашати зимові сади в багатьох оселях.

У наступні роки велися роботи по збільшенню колекційних зразків, також удосконалилися умови, в яких вирощувалися рослини. Багато роботи проводилося під керівництвом О.О. Лаптєва, яка була приурочена до 150- річного ювілею саду.

З 2007 року були здійснені комплексні реконструкційні роботи, а саме –  укріплені схили, висаджені нові породи дерев і кущів, модернізовані оранжереї і т.д.

На сьогоднішній день в теплицях і оранжереях підтримується потрібний температурний і кліматичний режим. Височенний кліматрон – тропічне царство Києва. Тут дивує своїми розмірами і формами незвичайна пальма – юбея чудесна з Чилі. Їй понад 150 років, висота близько 20 м. Стовбур діаметром більше метра дуже схожий на ногу гігантського слона. У природі цих рослин практично не залишилося – їх знищили через солодкий сік (аборигени гнали з нього горілку). Цікава й 18-метрова пальма, яка увічнена в гербі Куби. Є навіть динне дерево – на ньому між гілок дозрівають плоди, схожі на дині.  

Поряд ростуть невисокі бананові «пальми». Деякі з них давали більше ніж пів центнера дуже солодких плодів. А аромат від них – на весь кліматрон! Ботсад розробив технологію вирощування бананів і поширював їх саджанці по всьому світу. Загалом колекція пальм, що нараховує 63 види, унікальна. За деякими з них звертаються навіть ботсади країн, з яких ці дерева родом. 

Гордість саду – колекція кактусів та сукулентів. Їх в ботсаду більше 2,5 тис. видів – при тому, що в природі відомо близько трьох тисяч. Кактуси з Києва замовляли навіть ботсади Мексики – батьківщини цих рослин. Самі незвичайні серед них – селеніцереус, які розпускають вночі великі білі квітки, що світяться. Звідси й назва – Принцеса ночі. Є й ехінокактуси, які в природі досягають півтораметрового діаметру і збирають по кілька тонн вологи ... Особливо повно в колекції представлена родина кактусових, об'єм якої сягає понад 1500 таксонів, тобто майже половини всіх відомих видів кактусів на Землі. 

У науковому плані сукуленти викликають зацікавленість насамперед як рослини з надзвичайно високим рівнем пристосування до життя в екстремальних умовах. Вони являють собою ряд наочних ілюстрацій до цікавого біологічного явища, що має назву «конвергенція ознак», тобто утворення подібних за формою i анатомічною будовою у різних за систематичною приналежністю i географічним походженням організмів, що є наслідком ідентичних навколишніх умов. Це явище можна спостерігати в кактусів з Америки i молочаїв з Африки, агав i алое, які іноді настільки подібні за формою, що розрізнити їх нефахівцеві майже неможливо. Серед сукулентів трапляється велика кількість видів з корисними властивостями. Деякі види мають лікарські властивocті, плоди кактусів за якістю не поступаються найкращим фруктам. Cтовбоподібні кактуси використовують для створення живих огорож i як будівельний матеріал. Надзвичайно велика роль сукулентів як декоративних рослин в озелененні. Створені з них рослинні експозиції на кшталт «пустельного» чи «скельного» ландшафтів вражають своєю оригінальністю та екзотичністю. Збирання колекції сукулентних рослин та догляд за ними є однією з форм пізнавального, творчого і естетичного відпочинку, спілкування людини з природою, якого так бракує нині. 

Найбільший ріст колекції сукулентних рослин спостерігався у період з 1964 по 1985 р., коли завдяки самовідданій праці куратора Дарії Heстеровни Широбокової та її учениць Biри Володимирівни Hiкітіної, Марини Миколаївни Гайдаржи та Катерини Михайлівни Баглай вона з 382 видів i форм зросла до 2500, тобто збільшилася вшестеро. Завдяки копіткій праці наукових співробітників та садівників сукулентні рослини добре ростуть i розвиваються, про що свідчить той факт, що більшість з них цвіте, а третина – плодоносить, утворюючи повноцінне насіння. Унікальну колекцію сукулентних рослин широко використовують з науковою та природоохоронною метою i як навчальну базу для студентів та учнів шкіл. Багато декоративних сукулентів із  ботсаду прикрашають інтер'єри службових i житлових приміщень. Сотні пакетів з насінням та іншим садівним матеріалом розсилаються замовникам майже в усі куточки світу.

 Територія парку є зразком ландшафтної архітектури та вільна для відвідування. Особливо численний сад у весняний час, в пору цвітіння магнолій, бузку, рододендрона та інших рослин. Наукова частина займає нижню територію саду і доступна для відвідування в супроводі екскурсовода. Тут знаходяться оранжереї з рослинами тропічних і субтропічних країн: кокосові пальми, карликові банани, кавове дерево, 180-річні пальми, 200-річний енцефаляртос і цілий ряд інших рідкісних і багаторічних рослин, які неможливо описати, їх треба побачити! 

В даний час тут зібрана колекція рослин різного географічного походження: з Північної півкулі, Північної Америки, Європи, Східної Азії, Далекого Сходу, Японії, Китаю, Кореї і т.д. Та наразі вона знаходиться в небезпеці через масовані ракетні та авіаційні удари по території всієї України з боку рашистської федерації.