Чим живе українська Антарктида

Антарктида з грецької перекладається як «протилежність Арктиці». Це –     шостий і останній відкритий материк, але аж до цього дня територія Антарктиди не належить жодній країні світу, а її площа становить 13 мільйонів 661 тисячу кілометрів (континентально близько 52 млн км). Взимку материк Антарктида значно додає в розмірах.

          Цікаво, що Антарктида – єдиний континент без своєї зони часу. Це не тільки найхолодніше місце Землі, але і найсухіше. Середня кількість опадів в Антарктиці становить лише 10 сантиметрів, незважаючи на це, Антарктика містить до 70% запасів всієї прісної води на планеті.

Клімат і поверхня цієї місцевості так нагадують умови на Марсі, що NASA проводили тут випробування космічної програми «Вікінг». Тут же знаходяться точки найсильнішого і найтривалішого вітру, найпотужнішої сонячної радіації. Найнижча в світі температура, яка була зафіксована в Антарктиді офіційно – 91,2 нижче нуля за Цельсієм. Влітку – мінус 30-50 градусів.

Тут росте лише два види рослин, причому квіткових, – Луговик антарктичний і Колобантус кіто. Вони ростуть в найтепліших зонах материка, в районах двох діючих вулканів. Крім пінгвінів, в Антарктиді немає інших наземних диких тварин. Континент є міжнародною заповідною зоною.

Зараз в Антарктиді позмінно проживає не більше 4 тисяч чоловік.

Зміна полярних експедицій на українській антарктичній станції «Академік Вернадський» традиційно відбувається наприкінці березня – на початку квітня, і програма антарктичних досліджень України постійно розширюється.

Українці досліджують Антарктиду здавна. Вони також були учасниками експедицій радянських часів, але після розпаду СРСР росія заявила, що не поділиться жодною зі спільно збудованих антарктичних станцій із жодною з колишніх радянських республік. Утім, 1996-го Україна придбала у Великої Британії за символічну ціну £1 станцію «Фарадей». Вона була перейменована в «Академіка Вернадського» та стала й досі є базою для антарктичних досліджень вітчизняних учених.

Станція «Академік Вернадський» –  наукова установа, що діє цілорічно. Основними напрямами її досліджень стали океанографічні та біоресурсні, гідрометеорологічні, фізики полярного геокосмосу та сонячно-земних зв’язків, ядерно-фізичні дослідження Землі й атмосфери, геолого-геофізичні, біологічні, медико-фізіологічні. Тобто українці вивчають в Антарктиді як атмосферу, так і гідросферу та гляціосферу – сферу льодовиків. Водночас вітчизняні дослідження поєднуються з численними міжнародними програмами.

Наприклад, наші метеорологи, що перебувають на станції протягом року, проводять вимірювання, які передають до світових центрів збору та обробки даних. Українські геофізики на «Академіку Вернадському» зосереджують увагу на вивченні верхніх шарів атмосфери. Це традиційний напрям досліджень станції ще з часів, коли вона була «Фарадеєм».

Показово, що окремі проєкти з дослідження атмосферних гравітаційних хвиль і фізики плазми вітчизняні вчені, які накопичили чималий досвід у цій галузі, проводять спільно з колегами зі США: Бостона, Аляски та Аресібо, що в Пуерто-Рико.

В Антарктиді, напевно, як у небагатьох місцях Землі, добре видно результати глобальних змін клімату. Льодовиковий покрив Антарктиди залежить від багатьох факторів, і його площа й товщина змінюються в різні роки. Та якщо проаналізувати дані більших періодів, то видно, що льодовики відступають. Це однозначно. А отже, підняття рівня світового океану не вигадка. І зачепить воно всю планету.

У планах наших полярників ідеться про розширення досліджень океану. Головним напрямом роботи біологів і зоологів на «Академіку Вернадському» є вивчення біотичного розмаїття. Адже в Антарктиді досі багато видів, які були невідомі науці. Так, наші вчені-зоологи розвивають напрям океанічних досліджень: уже відкрили близько 10 видів і зараз описують їх, досліджують ДНК.

Біля материка та островів є місця, де льодовики, сходячи в океан, діють як бульдозери й згортають усе на своєму шляху. Але є захищені місця, у яких збираються численні тварини й рослини. Їх теж вивчають та описують для створення морських охоронних територій – заповідників. Це, можна сказати, антарктичні оази.

Але такі місця дуже вразливі як до можливого втручання людини, так і до зміни клімату. Приміром, для тварин, що звикли жити у воді з температурою –1,5 °С, підняття її до +1 °С згубне. Це для них немов окріп. Утім, якщо температура води змінюється повільніше завдяки великим її масам і змішуванню, то на поверхні зміни відчутніші. Протягом останніх 50 років середня температура в Антарктиді зросла на 3 °С.

Зміни клімату на шостому континенті такі відчутні, що українські полярники фіксують навіть появу нової ландшафтної зони – антарктичної тундри. У місця, із яких відступає льодовик, потрапляють рослини, зокрема антарктична щучка та перлівниця. Органіку туди заносять птахи. Формуються ґрунти. Зміни клімату призводять до зміни ландшафту, і це ще один напрям досліджень українських вчених в Антарктиді.

Популяції антарктичної щучки й перлівниці є маркерами змін клімату. За даними британських учених, щойно потеплішали роки, їхні ареали зросли. Ще біологи українських сезонних експедицій збирають зразки для вірусологів, мікробіологів, дослідників безхребетних, мохів, зокрема для вчених із Польщі та США.

Звісно, що дослідження шостого континенту мають практичний вимір. Ще у 1991-му було укладено 50-річний мораторій на видобуток корисних копалин, але деякі країни вже ставлять під сумнів доцільність його продовження. Діє Антарктичний договір, Секретаріат якого із 2004-го розміщений у столиці Аргентини Буенос-Айресі. Та вже тепер учені світу, зокрема України, досліджують ресурси Антарктиди.

Тривають дослідження популяції пінгвінів, тюленів, китів – основних споживачів криля, який, своєю чергою, є головним джерелом білка. Вага популяції криля у світі більша за вагу людської популяції. Людина теж претендує на цих ракоподібних і виловлює їх. Метою наших учених є вивчення впливу змін клімату на криля, адже його меншає. Україна бере участь у міжнародному проєкті з обліку пінгвінів, які, полюючи на криль, є маркерами його розміщення. Аналогічно до дослідження популяції пінгвінів, а через них –криля, створили базу даних китів, яку теж під’єднали до міжнародної бази.

У планах вітчизняних учених є ще багато важливих проєктів. Їх виконання залежатиме, зокрема, від розуміння важливості антарктичних досліджень державою Україна. Між іншим, із її сусідів антарктичні станції, крім росії, яка присвоїла всі станції СРСР, мають лише Польща та Болгарія.

Унікальне відео: як з’являється на світ субантарктичний пінгвін