Картахенський протокол про біобезпеку

29 січня 2000 року було прийнято Картахенський протокол про біобезпеку (Картахена-де-Індіас, Колумбія; Монреаль, Канада).

Картахенський протокол про біобезпеку – додаткова угода до Конвенції про біорізноманіття. Він спрямований на захист біологічного різноманіття від потенційних ризиків, спричинених генетично зміненими організмами, які є результатом сучасних біотехнологій.

159 країн та Європейський Союз є сторонами Картахенського протоколу про біобезпеку. Картахенський протокол став першим юридично обов’язковим документом, який має на меті регулювання міжнародних перевезень ЖГЗО   (поза Протоколом частіше вживають термін «генетично модифіковані організми» – ГМО) та гарантування безпеки під час переміщення, переробки ЖГЗО та їх використання, і спрямований на захист біорізноманіття і здоров’я людей.

Використання у сільськогосподарській, медичній, науково-практичній та інших сферах людської діяльності живих генетично змінених організмів (ЖГЗО) дає можливість розв’язати ряд найгостріших проблем сучасності. Але є побоювання вчених і громадськості, що діяльність, пов’язана з вивільненням живих змінених організмів у довкілля, може призвести до негативних наслідків, серед яких – створення потенційної небезпеки біологічному різноманіттю внаслідок самосійного поширення живих змінених організмів, а також неконтрольоване утворення нових генетичних конструкцій.

Спочатку передбачалося прийняття Протоколу в лютому 1999 року в колумбійському місті Картахена-де-Індіас (цим пояснюється походження назви документа). Однак через суперечності між деякими учасниками переговорів остаточний варіант Протоколу було прийнято 29 січня 2000 року в м. Монреаль (Канада). Україна стала Стороною Протоколу у вересні 2002 року (Законом від 12 вересня 2002 року Україна приєдналась до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біорізноманіття. 11 вересня 2003 року, відповідно до вимог ст. 37, Протокол набув чинності для України).

Рішення стосовно того, ввозити чи не ввозити ЖГЗО для вивільнення в довкілля, кожна держава приймає самостійно після проведення оцінки ризику, загальні принципи якої викладено в тексті документа. На виконання вимоги ст. 23 «Моніторинг та звітність» Україна готує та надає до Секретаріату Протоколу для звітування перед Конференцією Сторін національні звіти про виконання своїх зобов'язань в рамках цієї міжнародної угоди.

Біорізноманіття — це один з фундаментальних феноменів, що характеризує прояви життя на Землі. Зниження рівня біорізноманіття займає особливе місце серед головних екологічних проблем сучасності. Наслідком зникнення видів стане руйнування існуючих екологічних зв’язків та деградація природних угруповань, неспроможність їх до самопідтримання, що призводитиме до їх зникнення.

Подальше скорочення біорізноманіття може призвести до дестабілізації біоти, втрати цілісності біосфери та її здатності підтримувати найважливіші характеристики середовища. Внаслідок незворотного переходу біосфери в новий стан вона може стати непридатною для життя людини.

Зважаючи на те, що біорізноманіття фактично утримує людство, забезпечуючи усіма необхідними ресурсами, збереження біоти у максимальній самобутності гарантує задоволення всіх наших потреб в умовах постійно зростаючих апетитів, а науковий підхід зробить це можливим навіть при збільшенні кількості населення.

Підстав для збереження біорізноманіття багато. Це необхідність використання біологічних ресурсів для задоволення потреб людства (їжа, технічні матеріали, ліки та ін.), етичний та естетичний аспекти тощо. Проте головна причина збереження біорізноманіття полягає в тому, що біорізноманіття виконує провідну роль у забезпеченні стабільності екосистем та біосфери в цілому (поглинання забруднення, стабілізація клімату, забезпечення придатних для життя умов).

Щоб жити й виживати в природі, людина навчилася використовувати корисні властивості компонентів біорізноманіття для отримання продуктів харчування, сировини для виготовлення одягу, знарядь праці, будівництва житла, отримання енергоносіїв.

Цінність біорізноманіття для здоров’я також велика. Упродовж століть рослинні і тваринні екстракти використовувались для лікування людей. Сучасна медицина виявляє зацікавленість у біологічних ресурсах, сподіваючись знайти нові види ліків. Побутує думка, що чим більше різноманіття живих істот, тим більше існує можливостей для відкриття нових ліків.

Наразі не можна назвати хоча б котрийсь компонент біорізноманіття достатньо вивченим. Навіть ті, що перебувають під прискіпливим поглядом Людини з незапам’ятних часів, досі можуть приховувати в собі несподівано цінні якості. Цілком ймовірно, що ті чи інші, поки недосліджені, властивості біоти можуть мати революційне значення для людства, як це було свого часу з пеніциліном.

Але якщо ми втратимо такий безцінний біооб’єкт ще до того, як відшукаємо його?.. Загалом, в природі криється ще безліч таємниць і їхнє відкриття попереду, але тільки при умові якнайповнішого збереження біорізноманніття. Таким чином, біорізноманіття – це безкрайня нива для розвитку науки та передових технологій.

Сьогодні саме завдяки біорізноманіттю наше життя сите, благополучне, багате, а тому таке щасливе. А щастя, як відомо, перебуває поза системою матеріальних цінностей. Цей достаток подарований нам природою.

Ми навіть не розуміємо, наскільки спраглі життя серед бетонної безжиттєвої пустелі міст. Нам необхідні липи спекотного вечора, галасливі сороки в ранковій тиші. Це не підлягає розумінню і не шукає підтверджень. Це – духовна потреба заповнити ту внутрішню порожнечу, яка неминуче підстерігає нас у насправді вбогих міських ландшафтах.

І після цього короткочасного дотику до живого ми знову повні сил, натхненні, нас знову відвідують мало не геніальні ідеї. І ми навряд чи знайдемо пояснення нових звершень, наприклад, у вмитих дощем листочках, але це вони одного разу стали новим поштовхом для нас, а отже поштовхом для суспільства.

Саме тому збереження біорізноманіття робить нас такими багатими, наповнюючи наші душі і серця та обіцяючи успішне майбутнє. Скорочення різноманіття тваринного та рослинного світу неминуче позначиться на житті людини, оскільки біорізноманіття є фундаментом духовного і фізичного здоров’я будь-якої нації.

Біорізноманіття є цінним і саме по собі, незалежно від цінності його використання людьми. Якщо ми бажаємо зберегти свій менталітет і національну самобутність, то повинні зберегти свою природу. Стан природи є дзеркалом стану нації. Збереження біорізноманіття – необхідна умова виживання людства.