Ті, що дарують наСОЛОДу. Книга «Усе про бджіл… і не тільки». Жак Гішар. Кароль Ксенар.: Екологічна бібліотека

Велика енциклопедія про бджіл та все, що їх оточує. Гадаєте, це нудно? Але не з книжкою «Усе про бджіл… і не тільки»! Адже її автори Жак Гішар і Кароль Ксенар «загорнули» всі наукові факти у веселі історії та «прикрасили» їх кумедними ілюстраціями. Завітайте до «центру зайнятості», де бджолам пропонують змінити за життя дев’ять професій, або дізнайтеся, як бджолині «агенти з нерухомості» заманюють клієнтів до нового вулика. Така інформація запам’ятається надовго!

          Що вам узагалі відомо про бджіл? Може, те, що вони бачать світ у синьому кольорі й постійно «цілуються»? А може, що у королеви бджіл є 2 мільйони доньок? Ну, може, вам відомо хоча б те, що бджоли з’явилися на Землі 70 мільйонів років тому? Напевно, ДЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗУСЬКИ!

          Однак книжка «Усе про бджіл… і не тільки» вдовольнить вашу цікавість. Читайте пізнавальні факти і смійтеся досхочу з веселих ілюстрацій, де бджоли – головні герої.

          Щойно починає сяяти травневе сонце, природу заполоняє безліч комах. Хто в дитинстві не бігав квітучими полями, ганяючись за метеликом, а потім, відпочиваючи на траві, не помічав таких маленьких комах, які сідають на квіти? Для тих, хто любить дивитися навколо і пізнавати довкілля, світ бджіл – один з найзахопливіших.

          Поспостерігаймо за бджолою, що облітає квітки. Спеціалісти назвали її Apis mellifica, тобто бджола медоносна, але передовсім вона – невтомна збиральниця.

          Дев’яносто шість мільйонів років тому… жила найдавніша виявлена бджола. Вона бачила динозаврів! Її знайшли у США, у штаті Нью-Джерсі.

          Щойно сівши на квітку, бджола одразу вкривається жовтим порошком – пилком. Пилок – це запліднювальний елемент квітки. Він рясний і зазвичай жовтуватий, але його колір неоднаковий у різних видів рослин. Квіти, що тішать наше око, – улюблене місце для бджіл.

          Бджола, яку привабив колір пелюсток, наближається до квітки. Яка чудова посадкова смуга! Вона збирає зернятка пилку низкою швидких рухів. Бджола проникає у квітку, зачіпляється за тичинку і пилок падає їй на ворсинки, якими вкрите все тіло. Також, щоби зернятка впали, вона кусає мішечки з пилком верхніми щелепами (мандибулами).

          Маленькі зернятка пилку, вкриті тонкими візерунками, чіпляються за ворсинки. Щіточкою задньої лапки бджола зчищає гранули пилку з гребінця передньої лапки і заштовхує у кошик для пилку між задніми кінцівками.

          Полишаючи кожну квітку, бджола відлітає, та одразу починає гребінцями і щіточками вичісувати пилок з голови і грудей. Вона збирає його у внутрішній частині третьої пари лапок, а потім кладе до рота, щоб зволожити медом зі свого зобу.

          Квітка за квіткою, грудка пилку збільшується, і невдовзі бджола уже вертається додому, а її дві лапки важко навантажені – немов двома торбами з харчами – двадцятьма міліграмами пилку (а це чверть її власної ваги). Це те саме, якби ми летіли, тримаючи торбу з двадцятьма кілограмами вантажу! Менш ніж за 10 хвилин збиральниця наповнює два кошики. Щоби заповнити кошик, їй потрібно облетіти 600 квіток конюшини, хоча лише одна макова квітка дає аж 10 порцій!

          Коли бджола залітає у віночок іншої квітки, її спина треться об маточку і мимоволі залишає там перенесений пилок. Так цей пилок запліднює квітку, завдяки чому вона перетвориться на плід. Це називається запиленням. Ось чому бджоли відіграють важливу роль у збереженні біорозмаїття та рівноваги у природі. До речі, бджоли і квіткові рослини з’явилися в один і той самий період.

          Сімдесят відсотків видів рослин потребують комах-запилювачів (таких, як бджоли) для запліднення своїх квіток, щоби розмножуватися через зерна плодів. Без комах-запліднювачів більшість фруктових дерев – яблунь, груш, слив або абрикос – не даватиме плодів. Одна бджолина колонія у середньому об’єднує 30 000 тисяч бджіл-збиральниць, а одна бджола облітає 700 квіток на день. Тобто протягом лише дня одна колонія запилює 21 мільйон квіток! Ось вам і гарантія хорошого врожаю! Є кмітливі фермери, які, щоб збільшити врожай, просять пасічників приносити вулики на їхні поля ріпаку…

          Ще в давні часи люди приносили вулики на поля, які цвіли. А в епоху фараонів єгиптяни переправляли вулики плотами. У наші дні пасічники вантажівками перевозять сотні вуликів з однієї зони до іншої впродовж усього цвітіння рослин. Вулики перевозять уночі, щоб бути певними, що всі бджоли повернулися додому, бо вони працюють до заходу сонця.

          Щоби знищити комах, які завдають великої шкоди їхнім урожаям, деякі фермери використовують пестициди. Хоча закон і забороняє послуговуватися ними в період цвітіння, деякі з цих речовин все одно можуть потрапити в сік рослин й опинитися в нектарі чи квітковому пилку. Так бджоли отруюються! Зникнення бджіл зменшує рослинне біорозмаїття.

          У всі часи і в усіх цивілізаціях бджола була товаришем людини: довгий час завдяки меду, який виробляла, вона була для людини єдиним джерелом цукру, а завдяки воску – єдиним джерелом пластмаси. Бджіл оточувала таємнича атмосфера, а бджолярі викликали шанобливий острах. Мед – це продукт із рідкісними поживними і навіть лікувальними властивостями: він містить багато мікроелементів й антибактеріальних речовин. До речі, ви ніколи не побачите горщик меду, вкритого пліснявою!

          Бджоли забезпечують появу насіння і плодів для більшості видів рослин. В Україні приблизно 3 мільйони бджолиних сімей виконують цю незамінну роботу, але для сільськогосподарського запилення потрібно втричі більше. На жаль, бджолам загрожують дві великі небезпеки: використання деяких пестицидів і наявність грізних ворогів: ос, мурах і шершнів. Тому дуже важливо боротися проти цих двох загроз і захищати бджолині колонії, щоб наші бджоли-друзі й надалі запилювали квіти і давали нам такий смачний і корисний мед.