Бережливе оновлення міст України за досвідом Німеччини

Як зберегти історичну цінність зруйнованих рашистами споруд та вдихнути нове життя в архітектурні споруди, які потребують реконструкції або вже не можуть використовуватися за призначенням? В Україні цими питаннями опікуються переважно небайдужі активісти і мешканці міст, намагаючись відстояти їх перед страшною навалою сьогодення.

          Власний досвід  відбудови та нового використання історичної архітектури представляють проєкти, втілені архітектурними бюро в Німеччині. Представлені проєкти пов’язані з будівлями громадського користування та культурного призначення.

Будинок для молоді на Зонненбурґер-штрасе

          Це тривале, проте успішне перетворення індустріальної споруди на центр дозвілля молоді у районі Берліна Пренцлауерберґ. До неї належали велика будівля електромереж, зведена в 1920-х роках, школа і два житлові будинки. 

           Розробляючи концепцію загального вигляду цієї архітектурної композиції, у тіні будівлі електромереж було виявлено невелику споруду, яку навіть не було позначено на карті. Саме тут  і вирішили побудувати молодіжний центр, адже у Пренцлауерберзі гостро бракувало установ для дозвілля дітей та молоді.

          Будинок був справді дуже маленький: 4,5 м завширшки і 20 м завдовжки. У ньому не було сполучення між підвалом і першим поверхом, тому що там проводилися випробування електрики. Розробивши модель і прорахувавши попередньо витрати, архітектори представляли проєкт політичним колам, можливим пізнішим користувачам та власникам земельної ділянки. Фаза наполегливого переконування тривала чотири роки. Лише 1998 року вдалося знайти кошти, відтак увімкнулося зелене світло на подальше планування. А 2002-го проєкт було втілено.

          Вхід до будинку було виконано у сучасному стилі, який мав контрастувати зі стилем будівлі, – це була умова інституції, яка опікується захистом пам’яток.

Велика школа у Потсдамі

          Ще одним подібним завданням архітекторів був пошук нового використання великої міської школи, відомої барокової будівлі 1738 року у центрі Потсдама, у якій навчався видатний поет та драматург Генріх фон Кляйст. Після возз’єднання Німеччини у східнонімецькому Потсдамі зменшилася кількість школярів, тому одного дня навчальний заклад спорожнів.

          Місто зазнавало тиску, адже комерційні інвестори хотіли на власний розсуд використати цю будівлю – облаштувати у ній готель або магазини. Окремо розглядалися проєкти соціального та культурного використання цих площ, які принесли б користь у майбутньому, але перш за все потребували грошей на втілення. Зокрема, музей міста хотів, щоб у колишній школі була представлена його експозиція, студенти воліли створити там культурний центр. Також на будівлю претендували туристичне бюро та міська вечірня гімназія.

          Врешті-решт перевагу було віддано саме гімназії. Отже, школа залишилася школою, будівля не змінила мети свого застосування. Учні продовжують приходити сюди від ранку до пізнього вечора. Важливо, що цю будівлю не було зруйновано для того, щоб звести на її місці нову, адже це –  оригінальна будова.

Будинки міських громад

          Архітектори представили також багатофункціональну будівлю для зібрань  громади у маленькому селі Вальрот і проєкт з перебудови та санації культурного й громадського осередку в районі Гропіусштадт (Ной-Кьольн, Берлін). В успішному втіленні цих проєктів важливу роль відіграло спілкування з громадами.

          Реконструкція, яка супроводжується засадами збереження призначення й використання історичної будівлі, комунікацією й узгодженням її відновлення з громадою та повага до історії, частиною якої є та чи інша споруда, – ось основні правила  роботи архітекторів Німеччини з такими завданнями.

А тепер уявіть, скільки закинутих будівель є у дворах українських міст. Німецький досвід показує, що за наявності переконливого задуму і сильної волі їх також можна перебудувати й використовувати для потреб громади. РАЗОМ відбудуємо рідну країну Україну!